Нечипоренко Олена Генріхівна
Визначення і загальна характеристика
НЕЧИПОРЕ́НКО Олена Генріхівна (18. 09. 1953, Київ — 05. 07. 2012, там само) — живописець. Дочка Г. Нечипоренка та М. Григор’євої, дружина Сергія, мати Анастасії Молодчикових, онука С. Григор’єва та Л. Григор’євої-Стелецької, правнучка Г. Стелецького. Член НСХУ (1983–2007). Закін. Респ. художню середню школу ім. Т. Шевченка (Київ, 1972; викл. Є. Гончаренко, М. Григор’єва, В. Самохін), навч. 1973–80 у С. Григор’єва. Відтоді — на творчій роботі. Учасниця міських, всеукр. і зарубіж. мистецьких виставок від 1979. Персон. — у Києві (1983). Творчість Н. позначена впливом імпресіонізму, представлена переважно натюрмортами та пейзажами. У роботах домінує емоц. сприйняття; ліричні краєвиди з натяком на філос. сприйняття дійсності. Разом із чоловіком взяла участь у виготовленні ландшафт. діорам для краєзн. музеїв Луганська (1987–90), Рахова (Закарп. обл., 1990–91).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Сергійкові канікули» (1974), «Подарунок мамі» (1975), «Іркутське літо» (1976), «У рідному краю», «Дніпровські простори» (обидва — 1977), «Поблизу Києва», «Дитинство» (обидва — 1978), «Вітер весни», «Хвіртка», «Весна прийшла» (усі — 1979), «Осінній наспів», «Вечірній натюрморт», «Моє місто» (усі — 1980), «Стара сосна», «Ранок на Дніпрі» (обидва — 1982), «Рідна земля», «Сінокіс» (обидва — 1984), «Квіти і фрукти» (1990), «Натюрморт із фруктами» (1992).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
