Нещерет Тетяна Іванівна

НЕЩЕРЕ́Т Тетяна Іванівна (25. 06. 1931, с. Халеп’я, нині Обухів. р-ну Київ. обл. — 06. 02. 2007, Київ) — актриса, театрознавець, поетеса. Дружина П. Чаговця. Заслужений артист України (1994). Член НСПУ (1994). Обл. премія ім. І. Паторжинського (1996). Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1967; курс І. Волошина, Л. Білецької). Працювала у театрах м. Кам’я­нець-Подільський (Хмельн. обл., 1954–55), Артемівськ (нині Бахмут Донец. обл., 1957), Луганськ (1958, 1960–62), Полтава (1959), Дрогобич (Львів. обл., 1962–65), у Хмельн. філармонії (1956). У 1965–2003 — актриса, водночас 1993–2002 — зав. літ. частини Запоріз. укр. муз.-драм. театру ім. М. Щорса. Н. — актриса героїко-романт. плану; володіла гарним голосом (сопрано). Як поетеса дебютувала віршем «Коли ти часом засумуєш…» (г. «Запорізька правда», 1967, 3 грудня). Значна частина поет. доробку присвяч. театр. тематиці («Театр», «Прем’єра», «Актор», «За кулісами», «Лицедії», «Музі»). Важлива тема лірики Н. — любов (до батьків, коханого, Батьківщини, природи, о-ва Хортиця; «Я кохаю тебе», «У полі», «Шумить дібровонька»). У її віршах присутні й громадян. мотиви («До України», «Я бачила, як плакали жита», «Шлях у безсмертя»). Поезія Н. сповнена темат., ідейним й образним багатством. Авторка зб. поезій «За­пізніле освідчення» (Дн., 1988), «От­чий дім» (Дн., 1990), «Сльози й квіти» (З., 1992), «В осені своя краса» (З., 1995), «Дівич-гора» (З., 1998); бібліогр. нарису «Народний артист України Олександр Король» (З., 1995); кн. «Під крилом Мельпомени», «Повернення: Вибране» (обидві — Запоріжжя, 2001). Видано зб. пісень укр. композиторів на вірші Н. «Замріяна Хортиця» (К., 2005). Окремі її вір­ші перекладено рос., білорус. і татар. мовами. Як чл. Товариства української мови «Просвіта» ім. Т. Шевченка проводила активну діяльність із відродження української мови та культури. Авторка низки статей в ЕСУ. Ролі: Наталка, Терпилиха, Амата («Наталка Полтавка», «Енеїда» І. Котляревського), Аза, Маруся («Циганка Аза», «Маруся Богуславка» М. Старицького), Палажка («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Маруся («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Інгігерда («Ярослав Мудрий» І. Кочерги), Параска («В степах України» О. Корнійчука), Уляна («Дикий Ангел» О. Коломійця), Гертруда («Знаки зодіаку, або Шлюб за оголошенням» В. Канівця), Васса («Васса Желєзнова» М. Горького), Кручиніна («Без вини винні» О. Островського), Беліса («Закохана витівниця» Лопе де Веґи), Віра Холодна («На світанку» О. Сандлера), Понсія («Дім Бернарди Альби» Ф. Ґарсіа Лорки), Бабуся («Вісім люблячих жінок» Р. Тома).

Рекомендована література

1. Стодоля Ю. До рідного порога // Веч. Київ. 1981, 27 серп.;
   Google Scholar Internet
2. Мороз В. Душа у світлі рампи // Прикарп. правда. 1990, 19 лип.;
   Google Scholar Internet
3. Нішневич М. «Отчий дім» Тетяни Нещерет // Запоріз. правда. 1991, 3 січ.;
   Google Scholar Internet
4. Стрілець С. Їх єднає музика // Запороз. Січ. 1995, 25 лип.;
   Google Scholar Internet
5. Письменники Запорізького краю (20–90-ті роки ХХ століття). З., 2002.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю