Нєізвєстний Ернст Йосипович

Визначення і загальна характеристика

НЄІЗВЄ́СТНИЙ Ернст Йосипович (Неи­звестный Эрнст Иосифович; 09. 04. 1925, м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ — 09. 08. 2016, м. Нью-Йорк, США) — російський та американський скульптор-авангардист і графік. Державна премія РФ у галузі літ-ри і мистецтва (1995). Член СХ СРСР (1955). Почес. чл. Швед. королів. АН і Нью-Йорк. АМ і наук (1986), чл. Європ. АМ, наук і гуманітар. знань (1989). Закін. Моск. худож. ін­ститут (поч. 1950-х рр.; викл. М. Манізер, С. Меркуров, Є. Вучетич). Його мати Б. Діжур — уродженка Черкас, хімік-біо­лог-генетик, учениця В. Вернадського, письмен­ниця, авторка популяр. книжок для дітей, шкіл. під­ручників з хімії. Н. навч. в школі для обдар. дітей у Ленін­граді (нині С.-Петербург). 1941 разом з учнями цієї школи був еваку­йов. у м. Самарканд (Узбеки­стан). Від 1942 — в армії, закін. при­скор. курс училища льотчиків (1943). У потязі, що прямував на фронт, застрелив рад. офіцера, який зґвалтував дівчину. Військ. трибунал засудив Н. до роз­стрілу. Після 62-х днів пере­бува­н­ня в камері смертників ді­знався, що вирок замінено на службу в штраф. баталь­йоні десантників. В одному з боїв був тяжко поранений. На­вчаючись у худож. ін­ституті, Н. вступив на філос. факультет Моск. університету. Серед перших знач. творів — над­гробки, мемор. пластика. Скульптор починав у руслі реалізму, по­ступово пере­йшов до стилістики постмодернізму. Його студент. роботу «Будівельник Кремля Федір Конь» (5-й курс) номіновано на Сталін. премію. Учасник молодіж. респ. і всесоюз. мистецьких ви­ставок у Москві (1954–62), зокрема 6-го Всесвіт. фестивалю молоді і студентів (1957; від­знач. двома преміями), Всесоюз. худож. ви­ставки «40 р. ВЛКСМ» (1958), ви­ставки творів художників студії Е. Белютіна (1962, «Таганка»). На поч. 1950-х рр. створив серії скульптур «Вій­на — це...», «Роботи й напів­роботи», альбоми малюнків «Гігантомахія, або Битва гігантів». Пере­можець Всесоюз. конкурсу на створе­н­ня монумента Пере­моги у 2-й світ. вій­ні (1959). Персон. ви­ставка — у Москві (1961). Творам Н. притаман­ні формаліст. пошуки, деформації, своєрідне «пікас­сіанство». У період панува­н­ня соц­реалізму це викликало неро­зумі­н­ня. 1962 під час від­відува­н­ня М. Хрущовим ви­ставки сучас. митців «30 р. МОСХу» (Москва) був під­даний жорсткій критиці за авангардизм. На­ступ. року на зу­стрічі з молодими пред­ставниками рад. твор. інтелігенції в Кремлі М. Хрущов із трибуни кремлів. Палацу зʼ­їздів за­пропонував Н., як і кільком ін. ві­домим митцям, покинути СРСР. Резонансним у СРСР став над­гробок М. Хрущову у виконан­ні Н. (1974). Емігрував скульптор 1976 спочатку до Швейцарії, а 1977 — до США. 1983 став проф. філософії Колумбій. університету та Університету в Берклі (Каліфорнія), проф. гуманітар. наук Орегон. університету. Серед найві­доміших праць цього періоду — бронз. порт­рет Д. Шостаковича на замовле­н­ня Центру Кен­неді у Вашинґтоні, цикл «Людина крізь стіну», іл. до ювіл. вид. творів С. Бек­кета, кілька скульптур. зображень роз­пʼя­т­тя для Музею Ватикану, памʼятник А. Сахарову (1990), скульптура «Великий кентавр» (1997; пере­дано в дарунок Європ. штаб-квартирі ООН у Женеві; встановлено в парку Аріан, що оточує Палац Націй). 1989 при­їздив у Москву, читав лекції в місц. університеті. Створив монумент загиб­лим від сталін. терору в Мага­дані (1996, «Маска скорботи», 15 м зав­вишки) та Єкатеринбурзі (2007, «Маски скорботи: Європа–Азія»; вис. 3 м). Його бронз. скульптурну композицію «Золота дитина» встановлено біля Мор. вокзалу в Одесі (1995; на від­крит­ті був присутній автор). За словами скульптура, він уперше в житті створив світлий, радіс., романт. монумент; 4-метр. скульптура немовляти — найбільша у світі. Н. залишив мемуари, есе й нариси. 1987 у м. Ут­терсберґ (Швеція) від­крито музей скульптур Н. «Дерево життя». Окремі твори зберігаються в ДТГ (Москва), ДРМ (С.-Пе­тербург), Музеї історії Єка­теринбурга. 1989 знято худож.-публіцист. фільм про нього «Чи від­повід­ає зрячий за сліпця?» (реж. В. Бондарев).

Тв.: станк. скульптури — «Само­­вбив­ця» (1958), «Механічна людина» (1961–62), «Адам» (1962–63), «Зуси­л­ля» (1962), «Двоголовий гігант з яйцем» (1963); декор. рельєф «Прометей» (1966; довж. 150 м; табір «Артек»).

С. І. Очеретянко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю