Нємец Ігор Іванович

Визначення і загальна характеристика

НЄ́МЕЦ Ігор Іванович (09. 06. 1927, Харків — 18. 07. 2018, м. Калуга, РФ) — керамолог. Доктор технічних наук (1974), професор (1981). Закін. Харків. політех. ін­ститут (1952). Від­тоді працював у ВНДІ вогнетривів (м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ): від 1953 — молодший науковий спів­робітник лаб. осн. вогнетривів; брав участь у здійснен­ні контролю за дотрима­н­ням технол. регламенту випуску дослід. партій вогнетривів на під­приємствах Донбасу і впровадже­н­ням їх для футерува­н­ня мартенів. печей заводів «Запоріж­сталь» і «Азов­сталь» (м. Маріуполь Донец. обл.). Від 1962 — cт. н. с. базової лаб. технології приклад. фіз. хімії силікатів каф. хім. технології кераміки, вогнетривів, скла та емалей, від 1963 — наук. кер. про­блем. лаб. буд. кераміки Харків. політех. ін­ституту; 1971–75 — вчений секр. секції хімії Харків. наук. центру АН УРСР, за­ступник голови Укр. між­ві­дом. комісії з глин Від­діл. наук про Землю АН УРСР. У Бєлгород. технол. університеті (РФ): від 1975 — професор кафедри заг. хім. технології силікатів, 1976–94 — завідувач кафедри технології кераміки і вогнетривів, від 1995 — професор кафедри хім. технології кераміки і вогнетривів, 1997–2004 — професор кафедри буд. матеріало­знавства, виробів і кон­струкцій, 2005–14 — професор кафедри технології скла і кераміки, водночас 2003–05 — за­ступник директора з науки Пн.-Кавказ. філії Університету (м. Мінеральні Води Ставроп. краю, РФ); у смт Опішня Полтав. обл.: 2000–01 — учитель матеріало­знавства Колегіуму мистецтв; від 2001 — завідувач від­ділу спец. методів дослідж. та технології кераміки Ін­ституту керамології (від­діл. Ін­ституту народо­знавства НАНУ, Львів). Наукові дослідже­н­ня: механохім. процеси на між­фаз. межах і формува­н­ня кластерно-колоїд. систем для створе­н­ня керам. матеріалів. Автор наук. публікацій та винаходів із про­блематики тех. кераміки. Роз­робки Харків. політех. ін­ституту 1960–70-х рр. за участі Н. сприяли під­вищен­ню якості домен. і ковшових вогнетривів, освоєн­ню масового випуску високо­стійких хромомагнезитових і периклазошпінел. виробів для склепі­н­ня мартенів. печей та нової техніки, термо­стійких шамот. виробів і тех. кераміки на основі периклазу. Під його керівництвом створ. установки та нові методики дослідж. теплових і термомех. властивостей вогнетривів, структури та механізму руйнува­н­ня вогнетривкої кераміки. Премія Укр. правлі­н­ня Всесоюз. хім. товариства за дослідж. високо­якіс. во­гнетривкої кераміки (1968, 1974). Член Укр. керам. товариства (2000).

Пр.: Современ­ные пред­ставления о термической стойкости огнеупорно-керамических материалов и пути ее по­вы­шения // Журн. Всесоюз. хим. об-ва им. Д. Менделеева. 1963. Т. 8, № 2 (спів­­авт.); Критериальная оценка термического разрушения неоднородных огне­упорных материалов // Огнеупоры. 1973. № 10 (спів­­авт.); Шлакоустойчивость виб­ролитых огнеупорных бетонов алюм­окремнеземистого со­става // Огне­упо­ры и тех. керамика. 1996. № 2 (спів­­авт.); Термомеханические свойства диок­сид­циркониевых бетонов на механохимических фосфатсодержащих вяжущих // Там само. 1997. № 5 (спів­­авт.); Матеріало­знавчі аспекти в роз­витку художніх промислів і викла­дан­ні технічних дисциплін // Укр. керамологія: Нац. наук. щоріч. Опішня, 2002. Кн. 2; Механохімічний синтез колоїдних силікатів — термінал мало­енергоємних виробництв вогнетривів і будматеріалів // Укр. керамол. журн. 2002. № 3; Оценка термо­стойкости диоксидциркониевых материалов методом акустико-эмис­сион­ного контроля // Огнеупоры и тех. керамика. 2009. № 3 (спів­­авт.).

Літ.: Пошивайло О. Українська академічна керамологія ХХІ сторіч­чя. Теорія, історія, сучасний ужинок, майбутній по­ступ. Опішня, 2007. Кн. 1.

В. І. Троцька

Завантажити статтю