НИЖАНКІ́ВСЬКА Меланія Ільківна (07. 03. 1898, м. Радівці, Буковина, нині Румунія — 01. 06. 1973, м. Бльож, Бельгія) — журналістка, письмен­ниця. Дочка І. Семаки, дружина Нес­тора, мати Олега Нижанківсь­ких, бабуся Л.-А. Нижанківської-Кукс. Навч. у Кіцмані (нині Чернів. обл.), Чернівцях і Відні. 1919 в О. Бачинської в Стрию (нині Львів. обл.) по­­зна­йомилася зі своїм майбут. чоловіком. 1920–23 по­друж­жя мешкало у Відні, потім пере­їхало до Праги, де Н. закін. ВШ сусп. опіки (1929). Писала вірші укр. та нім. мовами (також вільно володіла польс. та франц.), деякі з них поклав на музику Н. Нижанківський. Від 1929 — у Львові. На сторінках часописів «Жінка», «На­зу­стріч», «Нова хата» Н. друкувала рец. на твори укр. письмен­ниць — Дарії Віконської, Ірини Вільде, Катрі Гриневичевої, Н. Ко­ролевої, Олени Ржепецької, на муз. концерти М. Кравців, Г. Ле­вицької, І. Шмериковської-Прий­макової, Є. Козулькевича, Л. Ко­лес­си, нариси про композиторів Я. Барнича, С. Лукіянович-Туркевич, від­гуки про театр. ви­стави. Її рец. є багатим джерелом для ви­вче­н­ня муз.-концерт. життя краю й заслуговують на широке впровадже­н­ня їх в укр. музикозн. і культурол. обіг. Вона також авторка нарису «Космацьке весіл­ля» («Нова хата», 1932, ч. 7–8), що містив сценарій давнього гуцул. дійства. У січні 1940 виїхала з родиною до табору для пере­селенців у Лодзі (Польща), після смер­ті чоловіка пере­їхала до Кракова, а потім — до матері в Прагу. За­арешт. тут 1945 більшовиками на кілька місяців, за час її від­сутно­сті був знищений рукопис. муз. доробок Н. Нижанківського, який вона зберігала. Після завершен­ня 2-ї світової вій­ни пере­бувала де­який час у таборі для пере­міщ. осіб у Німеч­чині, згодом оселилася в Бельгії. Проживала у будинку для самотніх, за­ймалася твор. та громад. діяльністю. 1968 подорожувала США: пере­бувала в Лос-Анджелесі та Сан-Дієґо, брала участь у літ. зу­стрічах, популяризувала укр. книги. Ви­їжджаючи щороку влітку до Женеви, де мешкав син із родиною, ор­га­нізовувала зу­стрічі з укр. емі­грантами. Н. листувалася з Л. Бу­ра­чинською, письмен­никами Д. Гу­мен­ною, Я. Острук, С. Парфанович, В. Софронівим-Левицьким, С. Лукіянович-Туркевич, написала рец. на кн. «Мисливські оповіда­н­ня» Р. Купчинського, «Р–33» Н. Ріпецького, «Ніч проминула» В. Радзикевича, біогр. повість «На зеленій Буковині», оповідан­ня «Ангелик», «Гуртожиткове свят­кува­н­ня», «Гуцул», «Жовті нар­ци­си», «Інтервʼю із сама з собою», «Олена — дружина шахтаря», «Ски­тальчі долі» та ін., що опубл. в укр. еміграц. періодиці — часописах «Промінь», «Новий шлях», «Жіночий світ», «Наше життя», «Гомін України».