Нижанківська Меланія Ільківна
Визначення і загальна характеристика
НИЖАНКІ́ВСЬКА Меланія Ільківна (07. 03. 1898, м. Радівці, Буковина, нині Румунія — 01. 06. 1973, м. Бльож, Бельгія) — журналістка, письменниця. Дочка І. Семаки, дружина Нестора, мати Олега Нижанківських, бабуся Л.-А. Нижанківської-Кукс. Навч. у Кіцмані (нині Чернів. обл.), Чернівцях і Відні. 1919 в О. Бачинської в Стрию (нині Львів. обл.) познайомилася зі своїм майбут. чоловіком. 1920–23 подружжя мешкало у Відні, потім переїхало до Праги, де Н. закін. ВШ сусп. опіки (1929). Писала вірші укр. та нім. мовами (також вільно володіла польс. та франц.), деякі з них поклав на музику Н. Нижанківський. Від 1929 — у Львові. На сторінках часописів «Жінка», «Назустріч», «Нова хата» Н. друкувала рец. на твори укр. письменниць — Дарії Віконської, Ірини Вільде, Катрі Гриневичевої, Н. Королевої, Олени Ржепецької, на муз. концерти М. Кравців, Г. Левицької, І. Шмериковської-Приймакової, Є. Козулькевича, Л. Колесси, нариси про композиторів Я. Барнича, С. Лукіянович-Туркевич, відгуки про театр. вистави. Її рец. є багатим джерелом для вивчення муз.-концерт. життя краю й заслуговують на широке впровадження їх в укр. музикозн. і культурол. обіг. Вона також авторка нарису «Космацьке весілля» («Нова хата», 1932, ч. 7–8), що містив сценарій давнього гуцул. дійства. У січні 1940 виїхала з родиною до табору для переселенців у Лодзі (Польща), після смерті чоловіка переїхала до Кракова, а потім — до матері в Прагу. Заарешт. тут 1945 більшовиками на кілька місяців, за час її відсутності був знищений рукопис. муз. доробок Н. Нижанківського, який вона зберігала. Після завершення 2-ї світової війни перебувала деякий час у таборі для переміщ. осіб у Німеччині, згодом оселилася в Бельгії. Проживала у будинку для самотніх, займалася твор. та громад. діяльністю. 1968 подорожувала США: перебувала в Лос-Анджелесі та Сан-Дієґо, брала участь у літ. зустрічах, популяризувала укр. книги. Виїжджаючи щороку влітку до Женеви, де мешкав син із родиною, організовувала зустрічі з укр. емігрантами. Н. листувалася з Л. Бурачинською, письменниками Д. Гуменною, Я. Острук, С. Парфанович, В. Софронівим-Левицьким, С. Лукіянович-Туркевич, написала рец. на кн. «Мисливські оповідання» Р. Купчинського, «Р–33» Н. Ріпецького, «Ніч проминула» В. Радзикевича, біогр. повість «На зеленій Буковині», оповідання «Ангелик», «Гуртожиткове святкування», «Гуцул», «Жовті нарциси», «Інтерв’ю із сама з собою», «Олена — дружина шахтаря», «Скитальчі долі» та ін., що опубл. в укр. еміграц. періодиці — часописах «Промінь», «Новий шлях», «Жіночий світ», «Наше життя», «Гомін України».