Нижанківська-Кукс Лада-Аріяна 3.10
НИЖАНКІ́ВСЬКА-КУКС Лада-Аріяна (03. 10. 1962, м. Женева, Швейцарія) — живописець, педагог. Дочка Олега Нижанківського та З. Лісовської-Нижанківської, онука Нестора та Меланії Нижанківських, Р. Лісовського і С. Лукіянович-Туркевич, правнука Остапа Нижанківського та І. Семаки. 1-а премія конкурсу молодих художників Роман. Швейцарії (1988). Лауреатка конкурсу художниць Швейцарії (1994). У Женеві навч. 10 р. у балет. школі Великого театру, співала в дит. хорі цього ж театру. Мистецтво вивчала у Вищій школі візуал. мистецтва (Женева). Працює в галузях живопису, сценографії, станк. та книжк. графіки. Для художниці властиве ліричне світосприйняття, поєднане з оригін. міфол. мисленням. За формал.-образ. засобами твори диференціюють у кількох творчо-методол. групах: реаліст., гротескні, асоціат.-метафор. Володіє філігран. виконав. технікою, ощадно ставиться до чинників кольору та фактури. Джерелом інспірацій творчості Н.-К. є родинне середовище, світ літ. та театр. життя. Учасниця міських, закордон. худож. виставок від поч. 1980-х рр. У 1989 брала участь у виставці «Три покоління Лісовських» (водночас представлено твори З. Лісовської-Нижанківської та Р. Лісовського) у Вашинґтоні, Нью-Йорку, Філадельфії (США), Торонто (Канада), Римі, Лондоні, Мюнхені (Німеччина). Персон. — у Львові (1992; спільно із З. Лісовською-Нижанківською), Женеві (в галереях і культур. центрах «Europ’Art», «Palais de l’Athénée», «Musée Rath», «Cartier International», «Maison Le Corbusier»), в Укр. амбасаді у Берні. Окремі твори зберігаються в колекціях «Cartier International» (Токіо), організаторів бієналe сучас. укр. мистецтва «Львів — 1991. “Відродження”» (Львів), Укр. мист. центру (Торонто), «Mutuel Assurance» (Сіон, Швейцарія), «Tradart SA Numismatique» (Женева). Засн. худож. школи, де викладає різні техніки та іконопис. Створює театр. декорації для Роман. компанії оперети.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Арлекін» (1997), «Карнавал» (2000), «Полуднева Франція», «Капуста» (обидва — 2005), «Візантія», «Корсика», «Замок у Тоскані» (усі — 2010), «Римський пейзаж», «Венеційський карнавал» (обидва — 2015), «Альпи» (2018).
Рекомендована література
- Яців Р. Наснажені любов’ю до рідного // За вільну Україну. 1991, 15 трав.;
- Українського цвіту по всьому світу. К., 2008.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
