НИЖАНКІ́ВСЬКА-КУКС Лада-Аріяна (03. 10. 1962, м. Женева, Швейцарія) — живописець, педагог. Дочка Олега Нижанківсь­кого та З. Лісовської-Нижанківсь­кої, онука Нестора та Меланії Нижанківських, Р. Лісовського і С. Лукіянович-Туркевич, правнука Остапа Нижанківського та І. Семаки. 1-а премія конкурсу молодих ху­дож­ників Роман. Швейцарії (1988). Лауреатка конкурсу художниць Швейцарії (1994). У Женеві навч. 10 р. у балет. школі Великого те­атру, спів­ала в дит. хорі цього ж театру. Мистецтво ви­вчала у Вищій школі візуал. мистецтва (Женева). Працює в галузях живопису, сцено­графії, станк. та книжк. графіки. Для художниці властиве ліричне світос­прийня­т­тя, по­єд­нане з оригін. міфол. мисле­н­ням. За формал.-образ. засобами твори диференціюють у кількох творчо-методол. групах: реаліст., гротескні, асоціат.-метафор. Володіє філі­гран. виконав. технікою, ощадно ставиться до чин­ників кольору та фактури. Джерелом ін­спірацій творчості Н.-К. є родин­не середовище, світ літ. та театр. життя. Учасниця міських, закордон. худож. ви­ставок від поч. 1980-х рр. У 1989 брала участь у ви­ставці «Три поколі­н­ня Лісовських» (водночас пред­ставлено твори З. Лісовської-Нижанківсь­кої та Р. Лісовського) у Вашинґтоні, Нью-Йорку, Філадельфії (США), Торонто (Канада), Римі, Лондоні, Мюнхені (Німеч­чина). Персон. — у Львові (1992; спільно із З. Лісовською-Нижанківсь­кою), Женеві (в галереях і культур. центрах «EuropʼArt», «Palais de lʼAthénée», «Musée Rath», «Cartier International», «Maison Le Corbu­sier»), в Укр. амбасаді у Берні. Окремі твори зберігаються в колекціях «Cartier International» (Токіо), організаторів бієналe сучас. укр. мистецтва «Львів — 1991. “Від­родже­н­ня”» (Львів), Укр. мист. центру (Торонто), «Mutuel Assurance» (Сіон, Швейцарія), «Tradart SA Nu­mismatique» (Женева). Засн. худож. школи, де викладає різні техніки та іконопис. Створює театр. декорації для Роман. компанії оперети.