НИЖАНКІ́ВСЬКИЙ Амвросій Юліанович (08. 04. 1873, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл. (за ін. даними — м. Золочів, нині Львів. обл.) — 07. 02. 1944, там само) — актор, балет­мейстер. Батько Б. Нижанківського та Д. Нижанківської-Снігурович. Походив з актор. родини, його батько Ю. Нижанківський був корифеєм галиц. сцени. Від 1890 періодично ви­ступав як хорист у театрі товариства «Руська бесіда», від 1892 — на по­стійній основі. Дебютував у ролі Джури у ви­ставі «Павло Полуботок» О. Барвінського. 1896–98 працював у приват. мандрів. антре­призі І. Мороза; 1898–1914 — у театрі товариства «Руська бесіда»; 1915 — в Укр. людовому театрі В. Кос­сака у Львові (від 1916 — театр товариства «Укр. бесіда»). 1916 мобілізов. до австро-угор. армії. Того ж року по­став перед військ. судом у Відні за наклепниц. звинуваче­н­ням у москвофільстві, був виправ­даний. 1918 разом із загонами УСС пере­бував на Херсонщині. Брав активну участь у встановлен­ні укр. влади у Львові в листопаді 1918. Від 1919 — у театрі товариства «Укр. бесіда» під дирекцією В. Кос­сака у Львові; 1921 — в «Укр. рухомому драм. театрі» під керівництвом І. Когутяка; 1923–24 — у театрі товариства «Укр. бесіда» у Львові; 1924–27, 1931 — у мандрів. Укр. театрі Й. Стадника; 1927–29 — у театр. трупі ко­оперативу «Укр. театр» під дирекцією Й. Стадника у Львові; 1930–31 — в Укр. театрі П. Карабіневича; 1938–39 — в Укр. теат­рі Ю. Заячківського. Водночас 1920–39 вів курси укр. нар. танцю, керував аматор. гуртками в селах. 1941–43 — у Станіслав. укр. драм. театрі ім. І. Франка (нині Івано-Франківськ). Від 1943 — в Укр. окруж. театрі під керівництвом І. Когутяка в Коломиї. Знаний у Галичині як Бронцьо, мав реноме дотепника. Грав різнопланові ролі, серед яких найбільш вдалі — характерні.