ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Нижанківський Нестор Остапович

НИЖАНКІ́ВСЬКИЙ Нестор Остапович (31. 08. 1893, м. Бережани, нині Терноп. обл. – 12. 04. 1940, м. Лодзь, Польща, перепохов. у м. Стрий Львів. обл.) – композитор, піаніст, педагог, музично-громадський діяч. Син Ос­тапа, брат Степана, чоловік Меланії, батько Олега, двоюрід. брат Омеляна і Зенона Нижанківських, дід Л.-А. Нижанківської-Кукс. Доктор філософії (1923). У 1918 вступив в УГА. Навч. у Вищому муз. інституті у Львові, Віден. муз. академії (1920–23; кл. Й. Мар­кса). Удосконалював майстерність у Праз. консерваторії та шко­лі вищої майстерності (1928; кл. В. Новака). 1928–39 викладав в Укр. пед. інституті у Празі, Вищому муз. інституті (завідувач кафедри теорії музики і композиції) у Львові. 1928 був делегований від Укр. пед. інституту разом із Ф. Стешком для участі у 1-му Міжнар. конгресі нар. мистецтва, організованого Міжнар. інститутом інтелектуал. співпраці при Союзі народів. Працював муз. критиком г. «Українські вісті». Спів­організатор і 1-й голова Союзу укр. профес. музик у Львові. Виступав зі співаками О. Бандрівською, М. Голинським, М. Дудою, Є. Зарицькою, С. Крушельницькою, Р. Орленком, О. Руснаком, М. Сабат-Свірською, І. Синенькою-Іваницькою, В. Ти­сяком, Т. Юськівим-Тереном та ін.; інструменталістами Б. Бережни­ць­ким, Є. Перфецьким, В. Цісиком. У композитор. стилі Н. синтезовано романт. традиції і модерні тенденції, елементи сецесії і необароко. Образність (переважно з домінуванням лірико-психол. чинників) знач. мірою зумовила особливості жанр. палітри (переважно різні типи мініатюри) та сти­лістики. Пісня «Зродились ми великої години» (сл. О. Бабія) стала гімном укр. націоналістів. У Стрию створ. Музей родини Нижанківських, започатковано Всеукр. конкурс юних піаністів ім. Н. (1997). Тв.: для симф. оркестру – Полонез (1926), «Похоронний марш» (1936); для віолончелі і фортепіано – «Сентиментальний вальс»; для фортепіано – Прелюдія і фуга на укр. тему (1914–15), Вальс (1917), Варіації на укр. тему («Великі варіації», 1920–23), «З мойого щоденника» (1921), «Відповідь на картку з Мадрида» (1925), «Маленька сюїта» (1928), «Inter­mezzo» (1934), альбом мініатюр «Фортепіанні твори для молоді»; хори – «Був май на небі» (сл. Б. Лепкого, не зберігся), «Галочка» (1927, сл. М. Обідного), «Гей, не дивуйтесь» (1925), «Многая літа», «Наймит» (сл. І. Франка; обидва – 1933), «Піскар» (сл. С. Яричевського), «Сонце “Про­світи”», «Чорне море» та ін. (багато з них втрачено); солоспіви – «Чому я про­будивсь?», «Осінь» (обидва – сл. М. Семаки), «Жита» (сл. Олександра Олеся), «Засумуй, трембіто» (сл. Р. Купчинського; усі – 1920-і рр.), «Поклін тобі, зів’яла квітко» (1933, сл. І. Франка), «Снишся мені так живо, ясно» (сл. Б. Лепкого), «Ти, любчику, за горою» (сл. Уляни Кравченко), «Не співай по весні» (сл. І. Манжури), молитва «Богородице Діво»; хор. обробки нар. пісень; музика до п’єси «Кирка з Льолею» Ю. Косача.

Літ.: Барвінський В. Нестор Нижанківський // Наші дні. 1942, січ.; Зиблікевич Є. Нестор Нижанківський під час Першої світової вій­ни. Філадельфія, 1968; Соневицький І. Композиторська спадщина Нестора Нижанківського. Рим, 1972; Булка Ю. Нестор Нижанківський. К., 1972; Його ж. Нестор Нижанків­ський. Життя і творчість. Л.; Нью-Йорк, 1997; Костюк Н. Проблема українського музичного стилю в публікаціях галицьких музикознавців і критиків // Музика Галичини. Л., 1999. Т. 2; Її ж. Неотенденції в камерно-інструментальній творчості Нестора Нижанківського // Там само. 2000. Т. 5; Кияновська Л. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ–ХХ ст. Т., 2000; Кашкадамова Н. Форте­п’янне мистецтво у Львові: Ст. Рец. Мат. Т., 2001; Ніколаєва Л. Елементи стилю модерн (сецесії) у вокально-фортепіанних дуетах Нестора Нижанківського // Укр. мистецтвознавство. К., 2010. Вип. 10.

Н. О. Костюк

Рекомендована література

  1. Барвінський В. Нестор Нижанківський // Наші дні. 1942, січ.;Google Scholar
  2. Зиблікевич Є. Нестор Нижанківський під час Першої світової вій­ни. Філадельфія, 1968;Google Scholar
  3. Соневицький І. Композиторська спадщина Нестора Нижанківського. Рим, 1972;Google Scholar
  4. Булка Ю. Нестор Нижанківський. К., 1972;Google Scholar
  5. Його ж. Нестор Нижанків­ський. Життя і творчість. Л.; Нью-Йорк, 1997;Google Scholar
  6. Костюк Н. Проблема українського музичного стилю в публікаціях галицьких музикознавців і критиків // Музика Галичини. Л., 1999. Т. 2;Google Scholar
  7. Її ж. Неотенденції в камерно-інструментальній творчості Нестора Нижанківського // Там само. 2000. Т. 5;Google Scholar
  8. Кияновська Л. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ–ХХ ст. Т., 2000;Google Scholar
  9. Кашкадамова Н. Форте­п’янне мистецтво у Львові: Ст. Рец. Мат. Т., 2001;Google Scholar
  10. Ніколаєва Л. Елементи стилю модерн (сецесії) у вокально-фортепіанних дуетах Нестора Нижанківського // Укр. мистецтвознавство. К., 2010. Вип. 10.Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Нижанківський Нестор Остапович / Н. О. Костюк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-72066

Том ЕСУ:

23-й

Дата виходу друком тому:

2021

Дата останньої редакції статті:

2021

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

72066

Кількість переглядів цього року:

50

Схожі статті

Кулеша
Людина  | Том 16 | 2016
Ю. Б. Ковалів
Йовенко
Людина  |  Том 11 | 2024
Р. П. Харитонова
Гіщинська
Людина  |  Том 5 | 2006
Б. М. Жеплинський

Нагору