НИЖАНКІ́ВСЬКИЙ Нестор Остапович (31. 08. 1893, м. Бережани, нині Терноп. обл. — 12. 04. 1940, м. Лодзь, Польща, пере­похов. у м. Стрий Львів. обл.) — композитор, піаніст, педагог, музично-громадський діяч. Син Ос­тапа, брат Степана, чоловік Меланії, батько Олега, двоюрід. брат Омеляна і Зенона Нижанківських, дід Л.-А. Нижанківської-Кукс. Доктор філософії (1923). У 1918 вступив в УГА. Навч. у Вищому муз. ін­ституті у Львові, Віден. муз. академії (1920–23; кл. Й. Мар­кса). Удосконалював майстерність у Праз. консерваторії та шко­лі вищої майстерності (1928; кл. В. Новака). 1928–39 викладав в Укр. пед. ін­ституті у Празі, Вищому муз. ін­ституті (завідувач кафедри теорії музики і композиції) у Львові. 1928 був делегований від Укр. пед. ін­ституту разом із Ф. Стешком для участі у 1-му Між­нар. кон­гресі нар. мистецтва, організованого Між­нар. ін­ститутом інтелектуал. спів­праці при Союзі народів. Працював муз. критиком г. «Українські вісті». Спів­­організатор і 1-й голова Союзу укр. профес. музик у Львові. Ви­ступав зі спів­аками О. Бандрівською, М. Голинським, М. Дудою, Є. Зарицькою, С. Крушельницькою, Р. Орленком, О. Руснаком, М. Сабат-Свірською, І. Синенькою-Іваницькою, В. Ти­сяком, Т. Юськівим-Тереном та ін.; інструменталістами Б. Бережни­ць­ким, Є. Перфецьким, В. Цісиком. У композитор. стилі Н. синтезовано романт. традиції і модерні тенденції, елементи сецесії і необароко. Образність (пере­важно з домінува­н­ням лірико-психол. чин­ників) знач. мірою зумовила особливості жанр. палітри (пере­важно різні типи мініатюри) та сти­лістики. Пісня «Зродились ми великої години» (сл. О. Бабія) стала гімном укр. націоналістів. У Стрию створ. Музей родини Нижанківських, започатковано Всеукр. конкурс юних піаністів ім. Н. (1997). Тв.: для симф. оркестру — Полонез (1926), «Похорон­ний марш» (1936); для віолончелі і фортепіано — «Сентиментальний вальс»; для фортепіано — Прелюдія і фуга на укр. тему (1914–15), Вальс (1917), Варіації на укр. тему («Великі варіації», 1920–23), «З мо­його щоден­ника» (1921), «Від­повідь на картку з Мадрида» (1925), «Маленька сюїта» (1928), «Inter­mezzo» (1934), альбом мініатюр «Фортепіан­ні твори для молоді»; хори — «Був май на небі» (сл. Б. Лепкого, не зберігся), «Галочка» (1927, сл. М. Обідного), «Гей, не дивуйтесь» (1925), «Многая літа», «Наймит» (сл. І. Франка; обидва — 1933), «Піскар» (сл. С. Яричевського), «Сонце “Про­світи”», «Чорне море» та ін. (багато з них втрачено); соло­співи — «Чому я про­будивсь?», «Осінь» (обидва — сл. М. Семаки), «Жита» (сл. Олександра Олеся), «Засумуй, трембіто» (сл. Р. Купчинського; усі — 1920-і рр.), «Поклін тобі, зівʼяла квітко» (1933, сл. І. Франка), «Снишся мені так живо, ясно» (сл. Б. Лепкого), «Ти, любчику, за горою» (сл. Уляни Кравченко), «Не спів­ай по весні» (сл. І. Манжури), молитва «Богородице Діво»; хор. обробки нар. пісень; музика до пʼєси «Кирка з Льолею» Ю. Косача.