Нижанківський Олег Несторович

НИЖАНКІ́ВСЬКИЙ Олег Несторович (25. 07. 1924, Ві­день — 08. 01. 2003, м. Женева, Швейцарія) — спів­ак (баритон), педагог, громадський діяч. Син Нестора та Меланії, онук Остапа Ни­жанківських та І. Семаки, чоловік З. Лісов­сь­кої-Нижанківської, батько Л.-А. Ни­жанківської-Кукс. Навч. у Вищому муз. ін­ституті у Львові (кл. фортепіано В. Барвінсь­кого). 1939 разом із сі­м­ʼєю емігрував до Європи. Після 2-ї світової вій­ни навч. у Мюнхені (Німеч­чина), закін. Королів. академію музики в Брюсcелі. Від 1950-х рр. — у Женеві: соліст філармон. оркес­тру під керівництвом Е. Ансерме, Г. Ґау­ґа; удосконалював майстерність у Ф. Карпі. У репертуарі — оперні та ораторійні партії зарубіж. класич. і сучас. музики, укр. муз. класика, зокрема твори галиц. композиторів. По­стійно спів­працював із Малою оперою в Женеві (від 1963), ансамблем «Колеґіум академікум» (від 1966) й ансамблем старовин. музики «Менес­транді». Ви­ступав в опер. театрах Цюриха, Женеви, також як соліст та з Женев. філармон. оркес­тром. Популяризував твори укр. композиторів, зокрема свого батька та хрещеної матері С. Лукіянович-Туркевич, ви­ступав із ними на Швейцар. радіо та в пере­дачах ВВС. Від серед. 1970-х рр. за­ймався пед. діяльністю. Був актив. чл. укр. громади у Швейцарії, президентом Укр. асоц. Швейцарії. 1991 від­відав Львів. консерваторію, де зустрівся з М. Колес­сою та від­дав шану памʼяті В. Барвінському. 1996 вдруге при­їздив в Україну. 2019 вдова Н. та його доч­ка пере­дали родин. архів Нижанківських на зберіга­н­ня у краєзн. музей «Верховина» (м. Стрий).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю