НИЖАНКІ́ВСЬКИЙ Олександр Йосипович (початок 1860-х років, за іншими даними — 30. 03. 1874, Галичина — 1938, м. Детройт, шт. Мічиґан, США) — спів­ак (бас). Брат Остапа, дядько Нестора і Степана Нижанківсь­ких. Вокальну освіту здобув, імовірно, у Львові (1880-ті роки). Ви­ступав у львівських театрах із концертними про­грамами та Львівському оперному театрі. Був членом товариства «Лютня», спів­працював із товариством «Боян». На початку 20 столі­т­тя проживав у Відні, брав участь у концертах. У репертуарі — українські соло­співи й романси західних і російських композиторів, оперні арії з творів С. Гулака-Артемовського, І. Флотова, Ф. Галеві, С. Монюшка, Р. Ваґнера, П. Чайковського, українські народні пісні. Був одним із небагатьох українських спів­аків, який залишив числен­ні записи на грамплатівках. Зокрема, 1910–1911 у Відні на фірмі «Пате» записав українські народні пісні («Їхав козак за Дунай», «Ой місяцю, місяченьку», «Чорнії брови, карії очі» та ін.), романси М. Лисенка («Огні горять»), Остапа Нижанківського («Ах, де ж той цвіт»), Я. Яро­славенка («Дика троянда»), а також арії з опер.