Нижнє Висоцьке
Визначення і загальна характеристика
НИ́ЖНЄ ВИСО́ЦЬКЕ (до 1946 — Висоцьке Нижнє) — село Самбірського (до липня 2020 — Турківського) району Львівської області. 2020 Нижньовисоц. сільс. раду (підпорядк. села Заріччя, Ропавське, Штуковець і Яблунів) зараховано до Борин. громади. Н. В. знаходиться на лівому березі р. Стрий (притока Дністра), у місці впадіння малої р. Гнила (ін. назва — Бітлянка), що обрамлена горами Гашка, Діл, Зубовець, Облажче, Сипливка, Ясовець, Менчівий і Чорна. Лежить за декілька кілометрів від укр.-польс. кордону та межі із Закарп. обл., 158 км від обл. центру та 19 км від райцентру. За бл. 10 км на Пд., на обох берегах Стрию — с. Верхнє Висоцьке (до 1946 — Висоцьке Вижнє). Пл. Н. В. 2,5 км2. За переписом насел. 2001, проживали 755 осіб; станом на 2019 — 1156 осіб; переважно українці. Окремі частини села: Кальварія, Кружки, Купина, Гусаковень (Горішній Кінець), Центр (Нижній Кінець), Млаки, Кубановець, Цвʼянковець. Проходять шосейні дороги Бориня–Матків і Карпатське–Багнувате. За нар. переказами, засновником села був пан Височанський. За ін. версією, назву виводять від слова «височани» — тобто тих, які живуть високо в горах. Вперше згадується у писем. джерелах 1530. У 1765 було 50 дворів, проживали 147 осіб; 1869 — відповідно 184 і 1001. Мешканці займалися землеробством і тваринництвом, заготовленням лісу, виробленням балок, лат, гонт. Після 1-го поділу Польщі 1772 Н. В. відійшло до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1854–67 — село Борин., 1867–1939 — Турків. пов. 1884 відкрито першу громад. однокласну укр. школу (до цього діяла парафіяльна). На поч. 20 ст. більшість жит. були греко-католиками, нараховувалося 7 римо-католиків і 123 юдеї. 1904 відкрито дім служебниць (кляштор) Пресвятої Діви Марії. Після розпаду Австро-Угорщини 1918 — у складі ЗУНР. 1919–39 — знову під владою Польщі. 1920–31 — село Станіслав., 1931–39 — Львів. воєводств. Н. В. належало до ґміни Бориня. Існувала ґміна Висоцько Вижне. У вересні 1939 село зайняли рад. війська. 1939–59 — у складі Дрогоб., від 1959 — Львів. обл.; від 17 до 26 січня 1940 — Висоц., відтоді до 1959 — Борин., 1959–2020 — Турків., від 2020 — Самбір. р-нів. Від червня 1941 до липня 1944 — під нім. окупацією. Нацисти розстріляли 77 осіб. Жит. зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. Нині функціонують навч.-вихов. комплекс; Нар. дім, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. У Н. В. є 2 памʼятки архітектури нац. значення: церква Зіслання Святого Духа (1814) та дзвіниця (1905). Храм тризрубний і триверхий бойків. типу. Квадратні зруби увінчані 3-ма високими багатозалом. верхами: над бабинцем і навою — 3 восьмерики на 4-х четвериках, над вівтарем — 2 восьмерики на 4-х четвериках. Храм оперізує широке піддашшя, оперте на профільовані виступи вінців зрубів. Під піддашшям, по обидва боки вівтаря, сховані невеликі прямокутні ризниці. 2002 до бабинця прибудовано великий гранчастий ґанок. Триярусна дзвіниця, що завершена цибулястою банею на восьмерику з оригін. хрестом, розташ. на Зх. від храму. 2000 у селі також зведено церкву Вознесіння Господнього. У Верхньому Висоцькому охороняються памʼятки архітектури нац. значення церква Різдва Богородиці (16–18 ст., мурована) та дзвіниця (1899); у Яблуневі місц. значення — церква Благовіщення Пресвятої Богородиці та дзвіниця (1834; усі — деревʼяні). 2005 на місц. цвинтарі встановлено памʼятник героям УПА, 2008 на вершині г. Чорна — памʼятник борцям за волю України.
Літ.: Юсипович І. Турківщина за завісою століть. Л., 1993; Гайда Ю. Турківщина: Природа і люди. Уж., 1998; Гайда Ю., Шуптар В. Турківщина: Історія населених пунктів. Уж., 2002; Слободян В. Церкви Турківського району. Л., 2003.
Н. І. Гусак
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
