Нижнє Гусне
Визначення і загальна характеристика
НИ́ЖНЄ ГУ́СНЕ (до 1946 — Гусне Нижнє, 1946–2008 — Нижнє Гусине) — село Самбірського (до липня 2020 — Турківського) району Львівської області. 2020 у складі Верхньогуснен. сільс. ради зараховано до Борин. громади. Н. Г., що практично зливається на Пд. із с. Верхнє Гусне (до 1946 — Гусне Вижнє, 1946–2008 — Верхнє Гусине), знаходиться на р. Гуснянка (притока Стрию, бас. Дністра), неподалік межі із Закарп. обл., за 180 км від обл. центру та 40 км від м. Турка. Тут проходять осн. турист. шляхи на г. Пікуй (1408 м) — найвищу вершину Львів. обл. Ростуть смерек. та букові ліси. Пл. села 1,9 км2. За переписом насел. 2001, проживали 259 осіб; переважно українці. За нар. переказами, у давні часи тут було поселення Вир. Є декілька нар. версій щодо походження назви села: від «гусників» — молодих і густих смереково-ялин. лісів; від диких гусей, які гніздилися на річці; від легенди про гуслі, що самі грали після вбивства через ревнощі їхнього юного власника. Вперше згадується у писем. джерелах 1556. Після 1-го поділу Польщі 1772 Н. Г. відійшло до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1854–67 — село Борин., 1867–1939 — Турків. пов. Після розпаду Австро-Угорщини 1918 — у складі ЗУНР. 1919–39 — знову під владою Польщі. 1920–31 — село Станіслав., 1931–39 — Львів. воєводств. Н. Г. і Гусне Вижнє належали до ґміни Маткув. У вересні 1939 село зайняли рад. війська. 1939–59 — у складі Дрогоб., від 1959 — Львів. обл.; від 17 до 26 січня 1940 — Висоц., відтоді до 1959 — Борин., 1959–2020 — Турків., від 2020 — Самбір. р-нів. Від червня 1941 до липня 1944 — під нім. окупацією. Жит. зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. На базі підприємства «Еко-Газда» працює сиророб. цех. Є лікар. амбулаторія. Памʼятки архітектури нац. значення: церква Пресвятої Трійці (ін. назви: Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці, Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці) та дзвіниця (1888–1903). Храм збудований у неоукр. стилі, хрещатий у плані зі смерек. брусів на муров. фундаменті. До восьмибіч. нави прилягають прямокутні зруби: бічні рамена, вівтар з невеликою прямокут. пн. ризницею та бабинець. Середохрестя вінчає високий світлий восьмерик, вкритий приплюснутою банею з ліхтарем і маківкою з хрестом, двосхилі дахи вівтаря та бабинця увінчані меншими восьмериками, ще менші вінчають двосхилі дахи бічних рамен. Храм оперізує піддашшя, оперте на профільовані виступи вінців зрубів. На Зх. від церкви — двоярусна деревʼяна дзвіниця (перший ярус зрубний, другий — стовповий), вкрита пірамідал. намет. дахом, під яким влаштована відкрита голосник. галерея.
Літ.: Юсипович І. Турківщина за завісою століть. Л., 1993; Гайда Ю. Турківщина: Природа і люди. Уж., 1998; Гайда Ю., Шуптар В. Турківщина: Історія населених пунктів. Уж., 2002; Слободян В. Церкви Турківського району. Л., 2003; Дребот І. Історія села Гусного. 2010.
І. М. Чичерський
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
