Нижні Петрівці
Визначення і загальна характеристика
НИ́ЖНІ ПЕТРІ́ВЦІ — село Чернівецького (до липня 2020 — Сторожинецького) району Чернівецької області. 2020 Нижньопетровец. сільс. раду (підпорядк. с. Аршиця) зараховано до Петровец. громади. Н. П. знаходяться на правому березі р. Малий Серет (на лівому — с. Верхні Петрівці; притока Серету, бас. Дунаю), у місці впадіння малої р. Переуца, за декілька кілометрів від кордону з Румунією, 50 км від обл. центру, 20 км від м. Сторожинець та 12 км від залізнич. ст. Чудей. За переписом насел. 2001, проживали 3004 особи; станом на 2018 — 4126 осіб: румунів — 95,7 %, українців — 2,4 %, росіян — 0,9 %, поляків — 0,5 %. Рідною мовою більшості мешканців є румунська, дехто розмовляє діалектом польської. Місц. чадец. гурали, нащадки яких сюди переселилися понад 200 р. тому із Сілез. Бескидів (Польща), є однією з унікал. етногр. мікрогруп України. На думку румун. дослідника А. Гонца, село існувало вже у 15 ст. під назвою Пітіч (таке поселення згадується 1414 в одному з документів воєводи Александра Доброго та ін. писем. джерелах того часу). Є також багато краєзнавців, які опираються як на першу згадку про село на грамоту від 11 липня 1610. Можливо, першим власником місц. землі був чоловік доволі низького зросту на прізвисько Пітіч (у перекл. з румун. мови — карлик). Пізніше село фігурує в істор. документах під назвами Пітічій по Сірецелі, Петрівці на Сереті, Петрівці. Збереглися залишки фортеці 16 ст. Петрівці входили до складу Молд. князівства, що перебувало у васал. залежності від Осман. імперії; від 1774 — у межах Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1806 зведено деревʼяну Свято-Успен. церкву (1912 її розібрали та перевезли у с. Кандешть, нині Ботошан. пов., Румунія), 1906 — цегляну церкву св. Параскеви (діє донині). 1868–1918 — у складі Сторожинец. пов. У 19 ст. Петрівці розділили на Горішні Петрівці (нині Верхні Петрівці) та Н. П. 1918–40, 1941–44 — у складі Румунії (належали до Сторожинец. жудця); 1940–41 та від 1944 — УРСР. 1925 споруджено деревʼяний костел Преображення Господнього (2012 на його місці збудовано однойм. цегляний катол. храм). За переписом насел. 1930, проживали 2795 осіб. Жит. зазнали сталін. репресій. 1 квітня 1941 рад. прикордонники під час масової мирної ходи в напрямі кордону в урочищі Варниця (Глибоц. р-н Чернів. обл.) вбили багато мешканців із довколиш. сіл, зокрема й з Н. П. — 18 осіб. Тоді ж 22 нижньопетровчанини були заарештовані. За наказом рад. влади 138 осіб з Н. П. депортували у Казахстан і Сибір. За Всесоюз. переписом насел. 1989, проживала 2681 особа, з них 2483 румуни, 134 українці, 31 молдованин, 18 поляків, 13 росіян. Нині у Н. П. — заг.-осв. школи з румун. (№ 1) і укр. (№ 2) мовами навч., дитсадок; Будинок культури, клуб, 2 б-ки, етногр. музей; амбулаторія сімей. медицини і медпункт. Функціонують нар. колективи «Вʼянечек» і «Мугурел». Встановлено памʼятники: жертвам сталін. репресій, воїнам, які брали участь у 2-й світ. війні, матерям, які пожертвували своїм життям заради дітей, Папі Римському Івану-Павлу ІІ. Серед видат. уродженців — брати мовознавці Іван та Ілля Попеску.
Літ.: I. Popescu. Pătrăuţii pe Siret, pagini de istorie şi contemporaneitate. Петрівці — село у долині Серету. Історія та сучасність. Muşatini; Suceava, 2001; V. Zmoşu. Un sat bucovinean de pe Valea Siretului: Pătrăuţii de Jos, Mărturii spirituale. Буковинське село у Долині Сирету: Нижні Петрівці. Cernăuţi, 2006; E. Schipor. Viata culturala a satului Patrautii de Jos. Культурне життя Нижніх Петрівців. Cernăuţi, 2008; Її ж. Pătrăuţii de Jos, Tu eşti baştina mea. Мої рідні Нижні Петрівці. Cernăuţi, 2010; Лижник Я. Моя Сторожинеччина: нариси до портрета минулого і сьогодення краю на Підгірʼї. Чц., 2011.
І. В. Давидчук
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
