Нижній Рогачик
Визначення і загальна характеристика
НИ́ЖНІЙ РОГА́ЧИК (давні назви: Малий Рогачик, Панське) — село Каховського (до липня 2020 — Верхньорогачицького) району Херсонської області. Підпорядк. Верхньорогачиц. громаді. Н. Р. знаходиться на лівому березі Дніпра, на мисі між Каховським водосховищем і затокою Нижньорогачицький Лиман, за 230 км від обл. центру та 60 км від смт Верхній Рогачик. Площа 1,49 км2. За переписом насел. 2001, проживали 302 особи; станом на 2019 — 200 осіб; переважно українці. В околицях виявлено артефакти доби бронзи, скіф. і сармат. часів. Досліджено 9 курганів. У 1950-х рр. експедицією під керівництвом Д. Телегіна розкопано енеоліт. поселення. Пізніше О. Шапошникова на основі цієї пам’ятки та Михайлівського поселення (Берислав. р-н Херсон. обл.) виділила Рогачин. тип. На поч. 21 ст. Л. Спіцина виокремила Рогачицьку культуру. Село засн. 1792 у межах Мелітоп. пов. (існував з перервою до 1923) Таврій. обл., у гирловій частині р. Рогачик (тобто відносно Верхнього Рогачика в пониззі, що нині має вигляд затоки). На поч. 19 ст. побудовано цегл. і черепич. заводи, функціонував кінний завод. 1802–1919 — у складі Таврій. губ.; 1797–1802 — Маріуп. пов. Нижньорогачиц. волості (станом на 1886 — 550 дворів, 3436 жит., з них у Н. Р. — відповідно 173 і 955), були підпорядк. села Ушкалка, Бабине та Карайдубине (нині Бережанка). У 1880-х рр. діяли церква, земська станція, працював шкіряний завод. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–22 — у складі Запоріз. (до 1921 — Олександрів.), 1923–25 — Катеринослав. губ.; 1923–30 — Мелітоп. округи; 1932–37 — Дніпроп., 1937–39 — Микол., 1939–44 — Запоріз., від 1944 — Херсон. обл.; 1923–30 та 1946–2020 — Верхньорогачиц., 1930–46 — Великолепетис., від 2020 — Кахов. р-нів. У рад. період деякий час існувала Нижньорогачиц. сільс. рада. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від вересня 1941 до 8 лютого 1944 — під нім. окупацією. Багато нижньорогачинців перебували у партизан. загоні А. Резніченка, що діяв у дніпров. плавнях. У селі похов. 105 воїнів-визволителів (встановлено пам’ятник). Тут розвинене рибальство. Є клуб, бібліотека та церква св. Миколи Угодника. Серед видат. уродженців — фахівець у галузі металургії О. Сапко, письменниця, літературознавець Т. Щерба й актриса, засл. арт. України А. Баглій.