Нижній Струтинь
Визначення і загальна характеристика
НИ́ЖНІЙ СТРУ́ТИНЬ (давня назва — Струтинь Долішній) — село Калуського (до липня 2020 — Рожнятівського) району Івано-Франківської області. Підпорядк. Рожнятів. громаді. Знаходиться на р. Чечва (впадає у Лімницю, бас. Дністра) та її притоці Сенева (Сигла), побл. Чечвин. туфового горизонту, за 7 км від залізнич. ст. Рожнятів (с. Креховичі). Межує із землями смт Рожнятів, сіл Сваричів, Ясеновець, Верхній Струтинь (давня назва — Струтинь Горішній), Раків, Надіїв. Пл. Н. С. 7,46 км2. За переписом насел. 2001, проживали 3023 особи; станом на 2019 — 2615 осіб; переважно українці. Досліджено могильник культури карпат. курганів Нижній Струтинь, в урочищі Замчище — давньорус. городище. За нар. переказами, назва села походить від прізвища місц. землевласника Струтинського. Вперше згадується у писем. джерелах 1511. Зазнавав частих нападів кочівників. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького й опришків. русі. Після 1-го поділу Польщі 1772 Н. С. увійшов до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1854–67 — село Рожнятів., 1867–1939 — Долин. пов. 1880 було 316 дворів, мешкали 1561 греко-католик, 8 католиків і 36 юдеїв. Від 1919 Н. С. — знову у складі Польщі, від 1939 — УРСР. 1920–39 — село Станіслав. воєводства; 1934–39 — ґміни Спас. Діяли осередки т-в «Просвіта», «Відродження», «Сокіл» та ін. 1939 проживали 3060 осіб, з них більшість українців. Від 1939 — село Станіслав. (від 1962 — Івано-Фр.) обл.; від 1940 — Рожнятів. р-ну. Від липня 1941 до липня 1944 — під нім. окупацією. У липні 1944 під час боїв з нім. військовиками тут відзначився Герой Радянського Союзу П. Іванов. Жит. зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. 1996 було 1215 дворів, мешкали 3160 осіб. Розвідано Рожнятівське нафтове родовище, Спаське нафтове родовище, Спаське-Глибинне нафтове родовище, Струтинське газонафтове родовище та Чечвинське нафтове родовище, що належать до Борислав.-Покут. нафтогазонос. р-ну Передкарпат. нафтогазонос. обл. Зх. нафтогазонос. регіону України, а також Верхньострутин. родовище камʼяної солі. Нині працює низка підприємств з виготовлення меблів, столяр. виробів та ін. продукції. У Н. С. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Збереглися деревʼяні церкви св. Дмитрія у Н. С. (1926) і Успіння Пресвятої Богородиці у с. Верхній Струтинь (1879; обидві — памʼятки архітектури місц. значення). Насипано символічну могилу борцям за волю України, встановлено погруддя Т. Шевченка та памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців Н. С. — дійс. чл. НТШ історик, славіст В.-О. Луців і лікар В. Щуровський; правознавець В. Калинович, фахівець у галузі пожеж. безпеки О. Семків; поетеса М. Бабій; графік, скульптор Б. Фреїв; учасник Євромайдану, Герой України М. Костишин. Тут часто бував один із засн. «Руської Трійці» І. Вагилевич. У с. Верхній Струтинь народився геохімік, геолог В. Ковалевич.
Літ.: Семків М. Нижній Струтин: Істор. нариси. Ів.-Ф., 1998; Рожнятівщина: край бойківський, чарівний. Рожнятів, 2001.
Л. М. Сташків
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
