Нижньобараниківка

Визначення і загальна характеристика

НИЖНЬОБАРА́НИКІВКА — село Старобільського (до липня 2020 — Біловодського) ра­йону Луганської області. 2017 Нижньобараників. сільс. раду при­єд­нано до Біловод. селищ. обʼ­єд­наної територіал. громади. Н. знаходиться на р. Комишна (притока Пов­ної, бас. Сіверського Дінця), побл. регіон. ландшафт. парку Бі­ловод­сь­кий і кордону з РФ (Ростов. обл.), за 150 км від Луганська, 140 км від м. Сіверськодонецьк, 30 км від смт Біловодськ та 80 км від залізнич. ст. Старобільськ. Площа 4,95 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 602 особи; станом на 2019 — 468 осіб; пере­важно українці (понад 90 %), а також чимало росіян (бл. 7,5 %). На околицях виявлено поселе­н­ня салтів. культури, обстежено 11 давніх курганів. Н. була засн. у 1770-х рр. як хутір нижче за течією Комишної від­носно до слободи Бараниківка (виник­ла у 2-й пол. 17 ст.; нині село Біловод. громади). Тут оселилася значна кількість вихідців з Полтав. і Черніг. губ. По­ступово Н. пере­творилася на слободу. Тривалий час вживали паралел. назву Злодіївка, оскільки деякий період жило багато роз­бійників. Як Н. (Злодіївка) насел. пункт по­значений на низці карт 19 ст. Через Н. проходив чумац. шлях. 1780–96 — у складі Харків. намісництва; 1796–1835 — Слобід.-Укр., 1835–1920 — Харків. губ.; 1797–1923 — Старобіл. пов. Адміністративно Н. належала до Бараників. волості. 1885 було 272 двори, мешкали 1660 осіб, діяли деревʼяна церква Воздвиже­н­ня Хреста Господнього (у 1930-х рр. більшовики її закрили, а у повоєн­ні роки ро­зібрали) та церк.-пара­фіял. школа, працювали понад 10 вітряних млинів. 1914 проживали 3028 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінюва­лася. 1920–25 — село Донец. губ.; 1923–30, 1933–38 — Старобіл. ок­руги; 1932–38 — Донец., від 1938 — Луган. (до 1958 та 1970–90 — Ворошиловгр.) обл. Під час колективізації роз­куркулили понад 70 сімей. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померли бл. 950 осіб), за­знали сталін. ре­пресій. Від червня 1942 до січня 1943 — під нім. окупацією. У селі похов. льотчика І. Полякова, який отримав тут смертел. поране­н­ня. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули 230 воїнів-земляків (встановлено памʼят. знак). 1950 проживали понад 1200 осіб. До 1990 Н. була під­порядк. Бараників. сільс. раді. Роз­ві­дано поклади піску. Нині працює фермер. госп-во «Незалежність». У Н. — клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. До 2012 функціонувала заг.-осв. школа. Серед видат. уродженців — артист роз­мов. жанру, засл. арт. УРСР М. Шевченко.

Літ.: Дятченко Н. Ф. Беловодск: прош­лое и настоящее старин­ного города. Лг., 1993.

С. О. Джуніч, Е. М. Олейніков, В. О. Гніденко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю