Нижня Апша

НИ́ЖНЯ А́ПША (1948–2004 — Діброва) — село Тячівського району Закарпатсь­кої області. 2020 Нижньоапшан. сільс. раду (підпорядк. села Пещера та Подішор) зараховано до Солотвин. громади. Н. А. знаходиться на р. Апшиця (притока Чорної Тиси, бас. Дунаю), побл. укр.-румун. кордону, за 157 км від обл. центру та 22 км від райцентру. Площа 3 км². За переписом насел. 2001, проживали 7227 осіб; переважно румуни. Діє пасажир. залізнич. зупин. пункт Діброва (Ужгород. дирекції Львів. залізниці). На пд.-сх. околиці виявлено артефакти мустьєр. культури, в урочищі Дюлохаза знайдено бронз. скарб із 35-ти предметів епохи пізньої бронзи (браслети, сокири та ін., заг. вага 3,5 кг). Є геол. пам’ят­ка природи місц. значення Скелі з ієрогліфами на схилі г. Бешикура. Назва села походить від угор. слова «apă», що в перекладі означає «вода». Вперше згадується в писем. джерелах наприкінці 14 ст., коли було засн. воєводою Волощини Йоді Дрогушем на отриманій від угор. коро­ля Людовіка землі. Нижньоапшанці брали участь в опришків. русі та визв. вій­ні угор. народу 1703–11. Від поч. 18 ст. — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1828 проживали 192, 1902 — 4596 осіб. Від квітня 1919 — під владою Румунії, 1920–38 — Чехо-Словаччини. Відтоді — під гортист.-угор. окупацією. 19 жовтня 1944 до Н. А. увійшли рад. війська. Тривалий час на тер. села діяв лікув.-профілактич. заклад «Мінерал». У 1980-х рр. жит. почали масово від’їжджати на заробітки до Румунії. Нині село, за неофіц. даними, вважається найбагатшим на території України. У Н. А. майже всі житл. будинки є розкішними та дво- і більше поверховими. Функціонують 2 заг.-осв. школи, дитсадок; дит. школа мистецтв, б-ка; лікарня. 2014 лікар І. Ботош на основі влас. колекцій заснував Музей історії та етнографії румунів Закарпаття. У фондах — румун. вишивка, автентич. одяг, рушники, предмети побуту, ікони, книги, рукописи з Тячівщини, Рахівщини, Виноградівщини, Перечинщини. Виставлено портрети 100 видат. румунів Закарпаття. Зібрано інформацію про багатьох репресованих. Дит. танц. колектив «Апшиця» здобув 1-е м. на Міжнар. телевіз. фестивалі-конкурсі «Зірка фест. Моя Україна». Традиційним стало проведення святк. заходів до укр.-румун. Дня добросусідства. Па­м’ятка архітектури нац. значення — дерев’яна церква св. Миколи (1604 — 1-а пол. 18 ст.). Храм зведено з дубових брусів і вкрито дубовим лемешем. Від первіс. будівлі збереглися перекриття над бабинцем і зруби стін. На бабинці зведено квадратну в плані вежу з круговою аркадою голосників. Двосхилий дах прикрашено декор. башточками зі шпилями. В інтер’єрі — зразки живопису (художник М. Манькович) і різьблення (П. Томашек) 1-ї пол. 19 ст. На Зх. від храму — квадратна в плані, одноярусна дзвіниця (18 ст.) з шатр. дахом, покритим лемешем. 1994 церкву св. Миколи повернуто греко-катол. громаді. У 1990-х рр. споруджено муров. православну церкву Петра і Павла. Є протестант. громади, зокрема й свідків Єгови.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю