Нижня Кринка

НИ́ЖНЯ КРИ́НКА  — селище міського типу Донецького району (до 2020 — Макіївсь­кої міської ради) Донецької об­ла­сті. До 2020 Нижньокрин. селищ. раді були підпорядк. смт Велике Оріхове, Липське (до 2016 — Красний Ок­тябр), Лісне та села Липове й Оріхове (усі — нині Макіїв. громади), що відмежовують Н. К. від пн.-сх. околиць Макіївки. Н. К. знаходи­ться на р. Кринка (притока Міусу, бас. Азовського моря), за 30 км від Донецька та 4 км від залізнич. ст. Нижньокринка. На Кринці — Ханжонків. водосховище (пл. водного дзеркала 478 га, ємність при нормал. підпір. рівні 13,94 млн м³). Існує також с. Верхня Кринка Макіїв. міської ради, що лежить вище за течією цієї ж річки. Пл. Н. К. 7,6 км². За переписом насел. 2001, проживали 14 803 особи (складає 88,2 % до 1989): росіяни (бл. 65 %), українці (бл. 33 %), білоруси, молдовани, болгари, вірмени, поляки, цигани; станом на 1 січня 2014 — 13 820 осіб. Тут виявлено поховання епохи бронзи, скіфів, сарматів і кочівників 10–13 ст. Істор. датою утворення сучас. с-ща прийнято вважати 1788, коли полковник І. Ханжонков отримав у власність ці землі й об’єд­нав на них кілька козац. хуторів у слободу Ханжонков-Нижньокринський. Паралельно вживали й нар. назву Н. К., що пізніше стала офіційною. 1788–1870 — у складі Землі Війська Донського, 1870–1920 — Області Війська Донського; 1835–88 — Міус., 1888–1920 — Таганроз. округів. Тривалий час Н. К. належала до Зуїв. волості (див. смт Зуївка Харциз. міської ради). 1859 був 231 двір, проживали 1569 осіб; 1873 — відповідно 252 і 1664. У 1860 почали видобувати вугілля примітив. способом. Поступово була відкрита ще низка дріб. шахт. 1877 у родин. маєтку народився один з піонерів кінематографа О. Ханжонков. 1890 відкрито церк.-парафіял. школу, 1902 — рудник. 4-класне училище. За Всерос. переписом насел. 1897, мешкали 2010 осіб; до 1902 кількість жит. збільшилася до 6 тис. осіб. У 2-й пол. 1890-х рр. засн. великий Ясинів. кам’яновугіл. рудник (від 1899 — у власності нім. АТ «Монтан»; у 1930-х рр. його закрили). На поч. 20 ст. побудовано коксобензол. завод, мех. майстерні й електростанцію, прокладено залізничну гілку до ст. Монахове Катеринин. залізниці. 1912 — 470 дворів, 3,5 тис. жит. 26–27 грудня 1917 сталася велика сутичка між донськими козаками та більшов. загонами. У подальші дні козаки вбили понад 100 осіб, зокрема й 48 австр. військовополонених (у рад. історіографії ці події описували як «загибель 118-ти ясинів. комунарів»). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–25 — у складі Донец. губ.; 1924–30 — Сталін. ок­руги. 1922 засн. дит. будинок. 1923 у Н. К. і довколиш. хуторах, що були підпорядк. Нижньокрин. раді, проживали понад 10 тис. осіб. 1926 у Н. К. було 450 дворів з насел. понад 2 тис. осіб (з них 1182 росіянина, 752 українці, 49 татар, 34 вірменина, 22 німці, 15 білорусів, 12 поляків, 7 євреїв, 1 грек). Від 1932 — у складі Донец. (1938–61 — Сталін.) обл. Багато селян чинили опір проведенню колективізації. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 1938 — смт. 1941 проживали 4722 особи. Від 25 жовтня 1941 до 4 вересня 1943 — під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. 1979 мешкали 17 647, 2011 — 13 956 осіб. На поч. 2010-х рр. працювали шахти «Ясинівська-Глибока» та «Комунарська»; функ­ціонували 4 заг.-осв. школи; Палац культури, 2 клуби, 3 б-ки; лікарня; спорткомплекс. Від 21 вересня 2014 Н. К. перебуває під контролем сепаратистів т. зв. Донец. нар. республіки. У зв’язку з військ.-політ. конфліктом на Сх. України багато жит. переселилися в різні регіони України або емігрували. Серед видат. уродженців — фахівець у галузі світлотехніки та фотометрії С. Овчинников, журналіст, публіцист Ю. Дорошенко, художник театру, графік О. Голощук, учасник 2-ї світової вій­ни, Герой Радянського Союзу М. Грошев, заслужений тренер України В. Романчук (важка атлетика). У Н. К. жив учасник 2-ї світової вій­ни, повний кавалер ордена Слави Ф. Скрипкін.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю