Нижня Рожанка
Визначення і загальна характеристика
НИ́ЖНЯ РОЖА́НКА (до 1946 — Рожанка Нижня) — село Стрийського (до липня 2020 — Сколівського) району Львівської області. 2017 Нижньорожан. сільс. рада (81,6 км2), якій підпорядк. с. Верхня Рожанка (до 1946 — Рожанка Вижня), ввійшла до Слав. селищ. обʼєднаної територіал. громади. Н. Р. та Верхня Рожанка знаходяться на р. Рожанка (притока Опору, бас. Дністра), побл. масиву Сколів. Бескиди та межі з Івано-Фр. й Закарп. обл., за 31 км від м. Сколе та 13 км від смт Славське. Протікає багато малих річок, зокрема Рожаночка, Плайський, Дебрянець, Звір, Кривий (усі впадають у Рожанку в Н. Р.), Кшемʼянка (у Верхній Рожанці). Зі Сх. підносяться залісений масив. хребет Магий (1283 м) і г. Чиряк (1249 м), що переходять у Бослину — нижній хребет Дігтовця (1098 м), Кичери (1177 м) і Менчіл (1210 м). Від Пд. над р. Рожанка — Чорна Ріпа (1288 м) — найвища вершина місцевості; далі на Зх. — Лелич (1279 м). Із Зх. село оточують Високий Верх (1245 м), Ялина (1171 м), Гнилище (1218 м). Високий Верх вкритий полониною, що тягнеться на багато кілометрів. Є заповідні урочища Обнога (314 га) та Рожанка (3,6 га) й геол. памʼятка природи місц. значення Писана Криниця (0,1 га). За переписом насел. 2001, у Нижньорожан. сільс. раді проживала 2021 особа (у Н. Р. — 887, у Верхній Рожанці — 1134); станом на 2019 — 2126 осіб; переважно українці. Вперше поселення під назвою Нова Секульська Розтока згадується у писем. джерелах 16 ст. Пізніше перейменовано на Рожанку. Ту частину села, що лежить ближче до витоку р. Рожанка, почали називати Рожанкою Вижньою, а ту, що знаходиться ближче до гирла, — Рожанкою Нижньою. Поступово були сформовані 2 окремих села. Є багато нар. версій щодо походження назви: від першого поселенця Рожана, який втік сюди від татаро-монгол. завойовників; від дівчини Рожанки, яку вбили татари; від дикої рожі, що тут часто трапляється; від звіра з одним рогом, що нібито водився в цих лісах. Навколишні землі почергово належали магнатам Тарнавським (1550–67), Острозьким (1567–1635), Завадським (1635–73), Любомирським (1673–1704, 1778–1816), Синявським (1704–78) і Потоцьким (1816–59). Понад 400 р. це було прикордоння між Польщею й Угорщиною. Жит. брали участь у опришків. русі. Після 1-го поділу Польщі 1772 відійшло до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1859 С. Потоцький продав Сколівщину шляхтичеві Є. Скільському. 1886 частину його маєтку — гол. ліс. масиви — купили підприємці Гредль і Шмідт, які були власниками великих парових тартаків, сірник. ф-ки та ін. 1890 мешкали бл. 800, 1904 — 911, 1918 — 1036 осіб. У лютому 1915 відбувалися тяжкі бої за г. Татарка (1148 м) між військами австро-нім. коаліції та частинами 8-ї рос. армії генерала О. Брусилова. Після 1-ї світової війни Рожанка знову відійшла до Польщі. Неподалік проходив кордон з Чехо-Словаччиною. У вересні 1939 увійшли рад. війська. 1939–59 — у складі Дрогоб., від 1959 — Львів. обл.; 1939–40 — Лавочнян., 1940–59 — Слав., 1959–63 та 1966–2020 — Сколів., 1963–66 та від 2020 — Стрий. р-нів. Деякий час існувала Верхньорожан. сільс. рада. Від червня 1941 до жовтня 1944 — під нім. окупацією. Мешканці зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. у Н. Р. та її околицях вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. За участь у націоналіст. підпіллі Верхню Рожанку повністю виселили. Здавна розвинені нар. промисли, зокрема й кушнірство. Нині функціонують 2 заг.-осв. школи; 2 Нар. доми, 2 б-ки; фельдшер.-акушер. пункт (Н. Р.) і амбулаторія заг. практики сімей. медицини (Верхня Рожанка). Памʼятка архітектури нац. значення — деревʼяна церква Зіслання Святого Духа (1804) з дзвіницею (1877) у Верхній Рожанці. Храм бойків. типу — тризрубний, триверхий, з широким спіл. піддашшям. Зруби бабинця, нави та вівтаря квадратні в плані. Дзвіниця збудована на Пд. Сх. від церкви. Її перший ярус зруб. конструкції, другий каркасний, з восьмигран. намет. покриттям. Збереглася також деревʼяна церква Богоявлення Господнього (1909) із дзвіницею (поч. 19 ст.) у Н. Р. Серед видат. уродженців — поет, журналіст В. Матіїв.
Літ.: Сколівщина. 1996; Сколівщина. Львівська область. 2010 (обидва — Львів).
Я. М. Фединяк
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
