Низкиничі

Визначення і загальна характеристика

НИ́ЗКИНИЧІ — село Володимир-Волинського (до липня 2020 — Іваничівського) ра­йону Волинської області. 2020 у складі Грядів. сільс. ради зараховано до Нововолин. громади. Н. знаходяться за 95 км від обл. центру, 20 км від смт Іваничі, 19 км від м. Володимир-Волинський; прилягають до сх. околиць м. Нововолинськ (оби­два — Волин. обл.). Площа 8,2 км². За пере­писом насел. 2001, проживала 731 особа; пере­важно українці. Н. вперше згадуються 1545 в ревізії Володимир. замку. Здавна селом володіла укр. і польс. шляхет. родина Киселів, яка звела тут замок (збереглися рештки земляних укріплень). Після Люб­лін. унії 1569 навколишні землі від Великого князівства Литовського ві­ді­йшли до Польщі. Між 1621 і 1627 київ. і брацлав. воєвода А. Кисіль заснував православ. монастир Покрови Пресвятої Богородиці (від 1698 діяв як уніатський; у 1830-х рр. закрито, 1997 від­новлено УПЦ МП як Успенський). До 1643 була зведена це­гляна Покров. церква (нині Успенська; па­мʼятка архітектури нац. значе­н­ня). Храм хрещатий у плані, пʼятидільний і пʼятиверхий. Вхід. портал оздоб­лений білокамʼяним ренесанс. різьбле­н­ням. Спочатку у крипті поховали А. Киселя, а потім і його родичів. Побл. церкви — дере­вʼяна дзвіниця (2-а пол. 17 ст.). Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. пере­мирʼям 1667 Н. залишилися у складі Польщі. Після 3-го поділу Польщі 1795 — у межах кордонів Рос. імперії. Від­тоді — село Володимир. пов. (до 1939) Волин. губ. (до 1920). У 19 — на поч. 20 ст. Н. належали до Грибовиц. воло­сті. 1885 було 56 дворів, проживали 408 осіб; на­прикінці 19 ст. — від­повід­но 76 і 555. У 1921–39 — знову в складі Польщі (за Ризьким мирним договором; Волин. воє­вод­ство), від 1939 — УРСР. Від­тоді — село Волин. обл.; 1940–46 — Пориц., 1946–57 та 1966–2020 — Іваничів., 1957–62 — Нововолин., 1962–66 та від 2020 — Володимир-Волин. р-нів. Від червня 1941 до липня 1944 — під нім. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. У Н. — заг.-осв. школа, фельдшер.-акушер. пункт.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Поліс­ся (Крає­знавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року). Т. 2. Він­ніпег, 1986.

М. Ю. Косаковська

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю