Низовина

НИЗОВИНА́ — форма макрорельєфу Землі, що має низьке роз­ташува­н­ня (абсолютні висоти до 200 м чи нижчі від рівня моря) від­носно рівнин­ної території, що її оточує, чи біля під­ніж­жя гір. Типова взаємодія внутр. і зовн. чин­ників рельєфо­утворе­н­ня у межах Н. полягає у регіон. прояві процесів акумуляції осадових від­кладів, мор. і континентал., з пере­важно горизонтал. їх заляга­н­ням, зокрема потуж. антропоген. від­кладів різного походже­н­ня, на тлі неотектон. знижень низовин. тер., та у певних локал. проявах різних природ. процесів, зокрема й у минулому. Спів­від­ноше­н­ня Н. із тектон. структурами буває пряме (Закарп. Н., осьова частина Придні­пров. Н., Присивас. Н.), непряме (Причорномор. Н.), обернене (основа Пд.-поліс. Н. в межах Житомир. обл. — УЩ, Приазов. Н. — Приазов. блок УЩ) і складне (Тарханкут. п-ів має низовин­ні по­знач­ки поверх­ні й Каркініт. прогин у тектон. основі, але його рельєф і ландшафти належать височин. під­класу). В Україні Н. різняться за походже­н­ням, формами рель­єфу ден­ної поверх­ні та віком устале­н­ня ландшафтів (див. Низовин­ні ландшафти). Для подні­пров. частини Причорномор. Н. характерні пологий регіон. похил на Пд. і наявність знач. слаборозчленованих площ, по­збавлених зовн. поверхн. стоку — басейнів за­мкнутих просадк. западин, подів із солонцями і гле­йосолодями, крутими схилами, зі своєю мережею балок — т. зв. роз­долів. Регіон. орогр. поня­т­тю «Н.» (від­повід­ає групі, під­класу рівнин. ландшафт. місцевостей з характерними для природ. зони атмо­сфер. і ґрунт. зволоже­н­ням, тепловими ресурсами, ґрунт., рослин., тварин. ком­плексами і по­єд­на­н­нями мікроорганізмів) близьке за змістом ландшафто­знавче локал.-топічне поня­т­тя «низина» (від­повід­ає окремим ландшафт. ур­очищам) — ча­стина земної поверх­ні не­знач. роз­мірів із намитими олуговілими ґрунтами, знижена від­носно до­вколиш. оточе­н­ня з виразними еродов. схилами.

Завантажити статтю