Низовина
Визначення і загальна характеристика
НИЗОВИНА́ — форма макрорельєфу Землі, що має низьке розташування (абсолютні висоти до 200 м чи нижчі від рівня моря) відносно рівнинної території, що її оточує, чи біля підніжжя гір. Типова взаємодія внутр. і зовн. чинників рельєфоутворення у межах Н. полягає у регіон. прояві процесів акумуляції осадових відкладів, мор. і континентал., з переважно горизонтал. їх заляганням, зокрема потуж. антропоген. відкладів різного походження, на тлі неотектон. знижень низовин. тер., та у певних локал. проявах різних природ. процесів, зокрема й у минулому. Співвідношення Н. із тектон. структурами буває пряме (Закарп. Н., осьова частина Придніпров. Н., Присивас. Н.), непряме (Причорномор. Н.), обернене (основа Пд.-поліс. Н. в межах Житомир. обл. — УЩ, Приазов. Н. — Приазов. блок УЩ) і складне (Тарханкут. п-ів має низовинні позначки поверхні й Каркініт. прогин у тектон. основі, але його рельєф і ландшафти належать височин. підкласу). В Україні Н. різняться за походженням, формами рельєфу денної поверхні та віком усталення ландшафтів (див. Низовинні ландшафти). Для подніпров. частини Причорномор. Н. характерні пологий регіон. похил на Пд. і наявність знач. слаборозчленованих площ, позбавлених зовн. поверхн. стоку — басейнів замкнутих просадк. западин, подів із солонцями і глейосолодями, крутими схилами, зі своєю мережею балок — т. зв. роздолів. Регіон. орогр. поняттю «Н.» (відповідає групі, підкласу рівнин. ландшафт. місцевостей з характерними для природ. зони атмосфер. і ґрунт. зволоженням, тепловими ресурсами, ґрунт., рослин., тварин. комплексами і поєднаннями мікроорганізмів) близьке за змістом ландшафтознавче локал.-топічне поняття «низина» (відповідає окремим ландшафт. урочищам) — частина земної поверхні незнач. розмірів із намитими олуговілими ґрунтами, знижена відносно довколиш. оточення з виразними еродов. схилами.
Завантажити статтю
