Низовинні ландшафти

НИЗОВИ́Н­НІ ЛАНДША́ФТИ — під­клас рівнин­них ландшафтів (абсолютні висоти до 200 м, зокрема і нижчі від р. м.), природних, змінених і створених людиною, що мають риси природних низовин. Н. л. властиві менша атмо­сферна та більша ґрунт. зволоженість, менше денудов. поверхонь, ксерофітів і петрофітів, ніж у прилеглих височин­них ландшафтах. Н. л. є в усіх природ. зонах України (становлять майже 30 % тер.). У ме­жах Н. л. поширені акумулятивні форми рельєфу, що утворилися під впливом ни­східних неотектон. рухів у взаємодії з процесами акумуляції, заповне­н­ня тектон. западин мор. й континентал. від­кладами із заляга­н­ням, близьким до горизонтал., з потуж. антропоген. товщами. Сучасні процеси рельє­фо­утворе­н­ня пред­ставлені пере­важно акумуляцією: водною (потоковою, зокрема тимчас. водотоків, і площин­ною), берегоперероб. (замулюва­н­ня водо­сховищ. і мор. прибереж. мілководь), зсувною та обвальною; пере­зволожено-за­стійною (антропоген. під­топле­н­ням, первин. і вторин. заболоче­н­ням, торфо­утворе­н­ням); соленакопиче­н­ням (первин. і вторин. засоле­н­ням, формува­н­ням солонців, солодей, солончаків); вітровою (пере­віюва­н­ня алювіал. і водно-льодовик. пісків; від­кладе­н­ня гумусованого дрібнозему, у Сх. Причорноморʼї та Приазо­вʼї значне у лісосмугах). У Н. л. менші густота і глибини ерозій. роз­членува­н­ня, ніж на височинах. Поширені намиті лугуваті від­міни фонових зонал. ґрунтів біля під­ніж пере­важно пологих делювіал. схилів; є еродованість ґрунтів на схилах. Не­значну денудацію складає лінійна і площин­на водна ерозія. Шкоди орним ґрунтам завдає віт­рова ерозія — дефляція, хоч і менша, ніж на височинах; поширене вивітрюва­н­ня (фіз., хім., біо­тичне); є глибокі прояви карст. процесів (Волинь, Сіверщина, При­азо­вʼя), значні суфозійні процеси, особливо в легкосу­глинкових лесоподіб. від­кладах (алювіал. у Нижньому Подні­провʼї, терасно-алювіал. і приозерних у До­бруджі). Найбільш руйнівними на незахищених мілково­д­дях водо­сховищ і мор. узбереж є прибійні дії хвиль, обвали і зсуви. За походже­н­ням рельєфу Н. л. України поділяють на різновікові пластово-акумулятивні (Пд.-поліс., Придні­пров., Причорномор., Приазов. та Закарп. низовини), цокол. пластово-акумулятивні (житомир. частина Пд.-поліс. низовини, частково Приазов. низовина), структурно-денудац. (пониз­зя Тарханкут. п-ова), пластово-денудац. (Керчен. п-ів). Пере­важають місцево­сті Н. л.: алювіал. терасові плос­кі, слаборозчленовані; водно-льодовик. та морен­но-водно-льодовик. пологохвилясті, погорбовані, слаборозчленовані, ускладнені еоловими і карст. утворе­н­нями; акумулятивно-денудац. водно-льодовик. й морен­но-водно-льодовик. пологогорбисті, полого­хвилясті, слаборозчленовані (цокол. низовини); акумулятивно-денудац. хвилясті роз­членовані; узбережно-мор. плоскі з кліфами, на Приазов. низовині та у Зх. При­чорноморʼї — зі зсувами; структурно-денудац. горбкуваті з грязьовими вулканами (Керчен. п-ів). Баланс вологи і тепла, а також комплекси повʼяз. із ним зонал. природ. умов Н. л. (рослин. покрив, ґрунти, тварин. світ, по­єд­на­н­ня мікроорганізмів) найбільше від­повід­ають еталон. умовам ландшафтів природ. зон, ландшафто­утворен­ню характер. типів. В Україні таким типовим умовам від­повід­ають: у зоні широколистяних лісів із дерновими опідзоленими і лучними ґрунтами — ландшафти Закарп. низовини; у зоні хвойно-широколистяних лісів із дерново-підзолистими ґрунтами — ландшафти Пд.-поліс. низовини, пн. частини Придні­пров. низовини; у зоні лісо­степів із сірими ліс. ґрунтами і глибокими чорноземами — ландшафти серед. частини Придні­пров. низовини; у зоні справж. пн. і пд. степів зі звичай. і пд. чорнозем. ґрунтами — ландшафти пд. частини Придні­пров. низовини, пн. і зх. частин Причорномор. низовини, Приазов. низовини; у зоні сухих степів (у пн. частині) з темнокаш­тановими ґрунтами — ландшафти пд. частини Причорномор. низовини, Присивас. низовини. Бли­зьким до регіон.-локал. поня­т­тя «Н. л.» є локал.-топічне поня­т­тя «низин­ні ландшафтні комплекси» (найзволоженіші у межах Н. л., найзасоленіші у 2-х степ. зонах). Глобал. потеплі­н­ня за­грожує під­ня­т­тям рівня Світ. океану і роз­мива­н­ням мор. узбереж, складених пухкими породами, й по­ступовим затопле­н­ням найнижчих Н. л., в Україні — перед­усім присивас. та низин­них нижньодунайських і нижньодні­провських.

Завантажити статтю