Низькогір’я

НИЗЬКОГІ́РʼЯ — низьковисотні гори з максимальними абсолютними висотами до 1000 м і від­носними пере­вище­н­нями до 500 м. Поширені як у кра­йовій частині гір. систем, де межують з перед­гірʼям (абсолютні вис. до 500–700 м), так і в ме­жах середньовисот. гір (абсолютні вис. до 2000 м). Для Н. характерні випуклі хребти з куполоподіб. вершинами, крутими і спадистими схилами, синклінал. знижен­ня та між­гір. улоговини. В Укр. Карпатах поширені Н.: складчасто-насувні на крейдово-палеоген. флішових від­кладах (Низькогірно-скибова область), складчасто-брилові на палеоген. від­кладах (Між­гірно-верховин. область), грабен-синклінал. еродовані на палеоген. від­кладах, моноклінал.-брилові та горст-антиклінал. на верх­ньоюр. від­кладах (Низькогірно-стрімчак. область), складчасто-блокові на палеоген. і неоген. від­кладах (Горбогірно-улоговин­на область), горбисто-пасмові на неоген. туфово-лавових породах (Низькогірно-вулкан. область). Для Кримських гір характерні Н.: блокові з грабен-синклінал. зниже­н­нями на крейдових і верх­ньоюр. від­кладах, складчасто-брилові на юрських і крейдових від­кладах, моноклінал.-брилові та горст-антиклінал. на верх­ньоюр. від­кладах (Гір.-крим. область), а також дрібно­блокові на таврій. фліші (Крим. пд.-бе­реж­на область).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю