НИКИ́ФОРОВЕ — селище міського типу Горлівсь­кого ра­йону (до липня 2020 — Сніжнянської міської ради) Донецької області. 2020 у складі Гірниц. селищ. ради зараховано до Сніжнян. громади. Знаходиться побл. межі з Луган. обл., за 86 км від Донецька, 8 км від Сніжного та 7 км від залізнич. ст. Софʼїно-Брідська. За пере­писом насел. 2001, проживали 408 осіб (складає 92,9 % до 1989): росіян — 87,99 %, українців — 12,01 %; станом на 1 січня 2014 — 368 осіб. На сх. окраїні с-ща, на водороз­ділі правого берега р. Міус (впадає у Міуський лиман Таганроз. затоки Азовсь­кого моря), на землях колиш. радгоспу «Сніжнянський» під час роз­копок кургану скіф. часу з похова­н­ням трупоспал. типу (кін. 5 — поч. 4 ст. до н. е.) зна­йдено шолом малого роз­міру, який, ймовірно, належав юному царю або сину царя. Як і смт Гірницьке, Бражине та Лиманчук, історія Н. повʼяза­на з вугіл. ша­хтою «Сніжнян. антрацит» (пізніше — шахта № 1), що була закладена 1908 та діяла до 1959. У різний час навколишні землі пере­бували в складі Боків., Чистяков. і Сніжнян. р-нів; від 1932 — Донец. (1938–62 — Сталін.) обл. Від 31 жовтня 1941 до 1 вересня 1943 — під нім. окупацією. У брат. могилі поховано 39 воїнів-визволителів, які загинули на­прикінці серпня — на поч. вересня 1943 (встановлено памʼятник). 1957 Н. на­дано статус смт. 1979 тут проживали 456 осіб. Нині Н. пере­буває під контролем сепаратистів т. зв. Донец. нар. республіки. 12 серпня 2014 під час бою в р-ні Н. загинули укр. військові А. Абрамович (командир), Я. Антонюк, П. Барбух (усі — з екіпажу Т-64), Д. Руденко (командир), Б. Луцько (обидва — з екіпажу БМП-2).