Никорак Олена Іванівна

Визначення і загальна характеристика

НИКОРА́К Олена Іванівна (16. 05. 1948, с. Космач Косівського р-ну Станіславської, нині Івано-Франківської обл.) — мистецтво­знавець, етнограф, майстриня ткацтва та писанкарства. Кандидат історичних наук (1987), доктор мистецтво­знавства (2006), професор (2015). Член НТШ (1996). Член-кореспондент НАНУ (2024). Обласна премія ім. С. Гординського (2012). Член НСХУ (1987). Закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1977; викладачі Я. Запаско, В. Овсійчук, Ю. Скандаков, М. Токар). Працювала 1969–72 викладачем Луцької художньої школи; 1977–79 — художник Луцького меланж. комбінату; від 1979 — в Інституті народознавства НАНУ (Львів): від 2016 — провідний науковий співробітник відділу народного мистецтва; водночас від 2008 — професор кафедри дизайну та основ архітектури Національного університету «Львівська політехніка»; за сумісн. в Інституті мистецтв Прикарпатського університету (Івано-Франківськ): 2008–10 — професор кафедри дизайну, 2010–11 — завідувач кафедри декоративного і прикладного мистецтва; від 2016 — професор кафедри культурології та мистецької освіти Дрогобицького педагогічного університету (Львів. обл.).

Учасниця істор.-етнографічних і мистецтвознавчих експедицій на Бойківщину, Лемківщину, Покуття, Поділля, Буковину, Волинь, Подніпров’я, Слобожанщину, Полісся (зокрема до переселенців із Чорнобильської зони). Досліджує народне ткацтво, килимарство, ліжникарство, вишивку; творчість художників декор.-ужиткового мистецтва. Авторка низки статей в ЕСУ, видання «Мала енциклопедія українсь­кого народознавства» (Л., 2007). Уклала альбом «Ганна Вінтоняк» (Л., 2011). Створює гобелени («Золоторогий олень», 1977; «Карпат­ський вересень», 1979) та писанки (від 1980). Учасниця міських, обласних, всеукраїнських художніх виставок від 1977. Окремі роботи зберігаються в музеях Львова, Запоріжжя, а також РФ, Польщі, Німеччини, Австрії, Канади, США, Бразилії, Арґентини, Австралії.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю