Никорак Олена Іванівна

Визначення і загальна характеристика

НИКОРА́К Олена Іванівна (16. 05. 1948, с. Космач Косівського р-ну Станіславської, нині Івано-Франківської обл.) — мистецтво­­знавець, етно­граф, майстриня ткацтва та писанкарства. Кандидат історичних наук (1987), доктор мистецтво­­знавства (2006), професор (2015). Член НТШ (1996). Член-кореспондент НАНУ (2024). Обласна премія ім. С. Гординського (2012). Член НСХУ (1987). Закінчила Львівський ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1977; викладачі Я. Запаско, В. Овсійчук, Ю. Скандаков, М. Токар). Працювала 1969–72 викладачем Луцької художньої школи; 1977–79 — художник Луцького меланж. комбінату; від 1979 — в Ін­ституті народо­знавства НАНУ (Львів): від 2016 — провід­ний науковий спів­робітник від­ділу народного мистецтва; водночас від 2008 — професор кафедри дизайну та основ архітектури Національного університету «Львівська політехніка»; за сумісництвом в Ін­ституті мистецтв Прикарпатського університету (Івано-Франківськ): 2008–10 — професор кафедри дизайну, 2010–11 — завідувач кафедри декоративного і прикладного мистецтва; від 2016 — професор кафедри культурології та мистецької освіти Дрогобицького педагогічного університету (Львів. обл.).

Учасниця істор.-етно­графічних і мистецтво­знавчих екс­педицій на Бойківщину, Лемківщину, Поку­т­тя, Поді­л­ля, Буковину, Волинь, Подні­провʼя, Слобожанщину, Поліс­ся (зокрема до пере­селенців із Чорнобильської зони). Досліджує народне ткацтво, килимарство, ліжникарство, вишивку; творчість художників декор.-ужиткового мистецтва. Авторка низки статей в ЕСУ, ви­да­н­ня «Мала енциклопедія українсь­кого народо­знавства» (Л., 2007). Уклала альбом «Ганна Вінтоняк» (Л., 2011). Створює гобелени («Золоторогий олень», 1977; «Карпат­ський вересень», 1979) та писанки (від 1980). Учасниця міських, обласних, всеукраїнських художніх ви­ставок від 1977. Окремі роботи зберігаються в музеях Львова, Запоріж­жя, а також РФ, Польщі, Німеч­чини, Австрії, Канади, США, Бразилії, Арґентини, Австралії.

Пр.: Сучасні художні тканини Українських Карпат. К., 1988; Традиційне українське ліжникарство // Наук. зап. НТШ. Пр. Секції етно­графії і фольклористики. Л., 1995. Т. 230; Традиційні тканини у звичаях і обрядах українців // Вісн. Львів. університету. Сер. історична. 2003. Вип. 38; Українська народна тканина ХІХ–ХХ ст. Типологія, локалізація, художні особливості. Ч. 1. Ін­терʼєрні тканини (за мат. Зх. обл. України). Л., 2004; Фольклорні мотиви в українському дизайні одягу // Мистецтво­­знавствоʼ07. Л., 2007. № 1; Українські народні взористі тканини: порівняльна характеристика // Наук. зап. НТШ. Пр. Секції етно­графії і фольклористики. Л., 2010. Т. 259; Антін Будзан — учитель і духовний на­ставник // Мистецтво­знавствоʼ11. Л., 2011; Особливості декору гуцульських запасок: типи, осередки // Карпати: людина, етнос, цивілізація. 2012. № 4; Михайло Станкевич — дослідник теорії декоративного мистецтва // Народозн. зошити. 2018. № 2.

Літ.: I. Turnau. Elena Ĭvanovna Nykorak, Sučasni chudožni tkanyny Ukrainsʼkych Kar­pat // Kwartalnik Historii Kultury Materialnej. Warszawa, 1990. № 3–4; Стельмащук Г. Дослідниця українського народного ми­стецтва Олена Никорак // Народозн. зошити. 2018. № 5; Сапеляк О. Етнологічні роз­сліди доктора мистецтво­знавства Олени Никорак // Там само.

В. І. Горинь

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю