Новаковський Михайло Антонович

НОВАКО́ВСЬКИЙ Михайло Антонович (20. 11. 1872, с. Торки, нині Під­карп. воєводства, Польща — 10. 07. 1941, м. Руженберґ, нині Ружомберок, Словач­чина) — право­знавець, громадсько-політичний діяч. Брат С. Новаковського. Навч. у гімназіях м. Пере­мишль (нині Польща) та Львова, 1896 закін. Львів. університет. У студент. роки брав активну участь у діяльності Укр. радикал. партії (УРП), під час виборів 1895 до австро-угор. парламенту ви­ступив у г. «Громадський голос» із закликом під­тримати лідера партії І. Франка, якого знав особисто. Автор брошури «Радикальна тактика» (1898). Працював у судах різних міст Галичини, однак через членство в УРП вимушено залишив держ. службу. Здобув докторат із права і 1903 від­крив адвокат. контору в м. Богородчани (нині Івано-Фр. обл.). Вміщував стат­ті у «Часописі правничій і економічній», написав роз­відку «По­ступованє в спорах з податку і оренди» (1902). У 1913 обраний депутатом Галиц. кра­йового сейму як позапарт. кандидат. Під час 1-ї світової вій­ни воював в Легіоні УСС, навесні 1917 при­знач. командиром сотні, яка від­значилася у боях з рос. військами побл. с. Конюхи (нині Терноп. р-ну Терноп. обл.). Як посол сейму уві­йшов до Укр. нац. ради ЗУНР. Від кін. 1918 — повіт. комісар у м. Скалат (нині Під­волочис. р-ну Терноп. обл.), водночас пред­ставляв повіт у парламенті республіки. На засі­дан­ні Укр. нац. ради у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ) 4 січня 1919 обраний чл. її по­стій. керів. органу — виділу. В березні того ж року уві­йшов до гол. управи УРП. У жовтні 1919 як пред­ставник уряду ЗУНР у складі дипломат. місії УНР прибув до Варшави на пере­говори з керівництвом Польщі. На знак протесту проти польс.-укр. декларації (під­писана 2 грудня 1919 за наполяга­н­ням С. Петлюри), що ви­знавала право Польщі на Сх. Галичину, залишив місію. Надалі участі в держ.-політ. діяльності не брав. Влітку 1920 поселився в Ужгороді, працював у Під­карп. банку, згодом — адвокатом. Також за­ймався громад. роботою: 1920–23 — чл. комісії з будівництва Нар. дому і музейно-бібліотеч. комісії при гол. від­ділі «Просвіти», 1930 обраний господарем товариства «Руський національний музей». Друкував стат­ті у період. вид., зокрема у часописах «Український прапор» (Ві­день), «Неділя» (Ужгород), «Свобода» (США), а також у календарях закарп. «Просвіти». Автор істор. повісті «На зорі» (1920). Після окупації угор. військами Карп. України у березні 1939 пере­їхав до Словач­чини.

Завантажити статтю