Новак Ян

НО́ВАК Ян (Nowak Jan; 15. 10. 1880, с. Голинь, нині Калус. р-ну Івано-Фр. обл. — 18. 02. 1940, м. Краків, Польща) — геолог, палеонтолог, фахівець у галузі тектоніки. Дійсний член Польс. академії знань (1931). Орден Відродження Польщі (1938). Навч. в гімназії в Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1893–1901), закін. Львів. університет (1906), де відтоді працював у наук. б-ці й асист. каф. мінералогії, від 1912 — доцент кафедри геології та палеонтології. Його перші дослідж., розпочаті приблизно 1907, стосувалися палеонтології та стратиграфії верх. крейди Поділля та Львів.-Равського Розточчя. 1910–12 брав участь у наук. експедиціях у Сх. Сибіру, Примор. краї, горах Сіхоте-Алінь та Сх. Альпах. 1913 здобув габілітацію з геології та палеонтології. Тоді ж розпочав тектонічні дослідж. Сх. Карпат. Вивчав морфогенез малополіс. улоговини. Вперше на тер. Малого Полісся досліджував денудац. рівні, зокрема виокремив Сокальський і Кристинопільський. Під час 1-ї світової вій­ни воював у складі австр. війська. Після отримання поранення у боях побл. м. Горлиці (нині Малопольс. воєводства, Польща, 1915) та відновлення до кінця вій­ни працював штаб. фахівцем з нафти у м. Надвірна (нині Івано-Фр. обл.), а потім — нафт. комендантом у м. Кросно (нині Підкарп. воєводства, Польща). 1919–21 — у Польс. геол. інституті та Держ. бюро нафти у Варшаві; 1922–39 — в Яґеллон. університеті в Кракові: від 1923 — надзвичай. проф., зав. кабінету палеонтології, 1928–39 — звич. проф., завідувач кафедри геології. У цей період життя його наук. інтереси стосувалися геол. будови Карпат і Передкарпаття та їхньої нафтогазоносності. Від 1927 був президентом Польс. геол. товариства. 6 листопада 1939 заарешт. нацист. владою та ув’язнений у концтаборі Заксенгаузен. 8 лютого 1940 звільнений у надзвич. виснаженні, унаслідок чого через 10 днів помер.

Завантажити статтю