Новак Юлія Вікторівна

НО́ВАК Юлія Вікторівна (03. 04. 1978, Київ) — cкульпторка, живописець, графік, кераміст, дизайнер. Дружина О. Редьки. Член НСХУ (2008). Закін. Київ. інститут декор.-приклад. мистецтва та дизайну (1999; викл. М. Лампека, І. Пузенко, В. Сівко), Нац. академію образотвор. мистецтва та архітектури (2005; викл. В. Чепелик, В. Бородай, В. Швецов, В. Магаляс), Нац. академію керів. кадрів культури і мистецтв (2020; викл. А. Жирнов, О. Заварзін). Від 2005 працювала в Інституті реклами (усі — Київ): від 2007 — старший викладач, від 2009 — в. о. доцент кафедри приклад. мистецтва та дизайну реклами, від 2011 — доцент кафедри етнодизайну; від 2012 — в Нац. академії керів. кадрів культури і мистецтв: доцент кафедри графіч. дизайну та реклами, від 2018 — доцент кафедри рисунка, живопису та скульптури. Створює станк. і монум. скульптури, зокрема на міфол. тематику. У роботах використовує бронзу, гіпс, шамот, базальт, мармур, пісковик, метал. конструкції. Авторка серії психол. портретів діячів мистецтв та літ-ри в техніці живопису та скульптури, наук. статей про укр. монум. скульптуру, зокрема «Монументальна спадщина І. Кавалерідзе (до 120-річчя від дня народження)» // «Скрижалі», 2009, № 1. Опублікувала навч.-метод. комплекс для студентів «Скульптура (робота в матеріалі) та пластична анатомія» (К., 2012). Учасниця всеукр. худож. виставок від 1997. Персон. — у Києві (1997, 2006, 2008, 2018, 2019). Пише ліричні поезії.

Тв.: станк. скульптури — «Світ який! Ні краю, ні кінця», «Земля-мати», «Овен» (усі — 1998), «Сарматський лис» (2000), «І. Макогон» (2002), «Тетяна», «Юпітер» (обидві — 2003), «В. Сівко» (2004), «Надія», «О. Редька», «Поет», «В. Бородай» (усі — 2005), «Коли співає Сирин», «Брат Ісуса», «Маруся Чурай» (усі — 2006), «Весняна елегія» (2007), «Дівчина з морської хвилі», «Лісова пісня» (обидві — 2008), «Африканський вечір» (2010, 2018), «Замріяна душа», «Єгипет. Світло у просторі» (обидві — 2011), «Чарівниця осені» (2012), «Повернення», «Лєда й лебідь» (обидві — 2013), «Німфа» (2014), «Світ художника», «Крізь сонячну браму» (обидві — 2015), «Кентавр і амазонка» (2016), «Весна. Ню» (2017), «Митрополит П. Могила» (2019); панно «Покрова» (1998); живопис — «Світогляд землянина» (2000), «Казковою стежкою до невідомого», «Різдвяне диво» (обидва — 2003), «Скульптор Р. Гречаник», «В. Магаляс» (обидва — 2004), «Скульптор В. Швецов», «Монах у мистецтві», «Між сном і реальністю» (усі — 2005), «Автопортрет», «Графік І. Озаринська», «Дівчина з Місяця», «За межею свідомості» (усі — 2008), «Подих моря» (2011), «Видубичі» (2012), «Скеля Парус» (2013), «Космічна Галина», «Реставратор І. Костенко», «Осіння сповідь Ай-Петрі», «Таємниця гір», «Шепіт лісу над морем» (усі — 2014), «С. Чубенко біля моря» (2015); графіка — «О. Редька», «В. Бородай» (обидва — 2002), «Весна у Чорнобилі» (2003), «Різдвяне диво» (2004); пам’ятники — «Слово о полку Ігоревім» (2003, співавт., Луганськ), А. Ахматовій (2006, Київ); проекти — пам’ятників А. Ахматовій (2004), П. Могилі (2020), реконструкції альтанки зі встановленням скульптур. композиції Богоматері (2020, Києво-Печер. лавра); скульптурні композиції — «Мандрівники долі» (2014), «Викрадення Європи» (2015; обидві — Київ), «Материнство» (2016), «Поклик серця в напрямку моря» (2016, 2018).

Літ.: Печерська С. Кераміка — її муза // ДУ. 1997, 31 лип.; Новак Юлія Вікторівна // Кераміка України. К., 2009.

Т. В. Кара-Васильєва

Основні твори

станк. скульптури – «Світ який! Ні краю, ні кінця», «Земля-мати», «Овен» (усі – 1998), «Сарматський лис» (2000), «І. Макогон» (2002), «Тетяна», «Юпітер» (обидві – 2003), «В. Сівко» (2004), «Надія», «О. Редька», «Поет», «В. Бородай» (усі – 2005), «Коли співає Сирин», «Брат Ісуса», «Маруся Чурай» (усі – 2006), «Весняна елегія» (2007), «Дівчина з морської хвилі», «Лісова пісня» (обидві – 2008), «Африканський вечір» (2010, 2018), «Замріяна душа», «Єгипет. Світло у просторі» (обидві – 2011), «Чарівниця осені» (2012), «Повернення», «Лєда й лебідь» (обидві – 2013), «Німфа» (2014), «Світ художника», «Крізь сонячну браму» (обидві – 2015), «Кентавр і амазонка» (2016), «Весна. Ню» (2017), «Митрополит П. Могила» (2019); панно «Покрова» (1998); живопис – «Світогляд землянина» (2000), «Казковою стежкою до невідомого», «Різдвяне диво» (обидва – 2003), «Скульптор Р. Гречаник», «В. Магаляс» (обидва – 2004), «Скульптор В. Швецов», «Монах у мистецтві», «Між сном і реальністю» (усі – 2005), «Автопортрет», «Графік І. Озаринська», «Дівчина з Місяця», «За межею свідомості» (усі – 2008), «Подих моря» (2011), «Видубичі» (2012), «Скеля Парус» (2013), «Космічна Галина», «Реставратор І. Костенко», «Осіння сповідь Ай-Петрі», «Таємниця гір», «Шепіт лісу над морем» (усі – 2014), «С. Чубенко біля моря» (2015); графіка – «О. Редька», «В. Бородай» (обидва – 2002), «Весна у Чорнобилі» (2003), «Різдвяне диво» (2004); пам’ятники – «Слово о полку Ігоревім» (2003, співавт., Луганськ), А. Ахматовій (2006, Київ); проекти – пам’ятників А. Ахматовій (2004), П. Могилі (2020), реконструкції альтанки зі встановленням скульптур. композиції Богоматері (2020, Києво-Печер. лавра); скульптурні композиції – «Мандрівники долі» (2014), «Викрадення Європи» (2015; обидві – Київ), «Материнство» (2016), «Поклик серця в напрямку моря» (2016, 2018).