Ковальчук Яків Охрімович

КОВАЛЬЧУ́К Яків Охрімович (псевд.: Ахрим Яків, Кук Як, Ку-К Як; 1889, с. Городниця, нині Немирів. р-ну Вінн. обл. — 03. 11. 1937, ур­очище Сандормох побл. м. Медвежʼєгорськ, Карелія, РФ) — прозаїк, публіцист. Чоловік О. Свекли. Член «Плугу». Працював у г. «Бес­сарабская жизнь» (Кишинів, 1909–10), «Куранты» (1911), «Юго-Западный край» (1915–17), «Набат» (1917; обидві — Він­ниця) та ін. 1918 обраний головою волос. Земської управи. Заарешт. і увʼязнений у м. Брацлав (нині смт Немирів. р-ну Вінн. обл.), звідки втік. 1921 заарешт. особливим від­ділом 34-ї Самарканд. стрілец. дивізії як пі­до­зрюваний у «петлюрівщині». Після реабілітації залишився слідчим при цьому від­ділі до червня; пере­йшов в особливий від­діл 8-ї Червоної козачої дивізії, заарешт. знову у грудні. Після звільне­н­ня 1922–24 працював у київ. часописах, пере­їхав до Харкова на посаду керуючого справами у «Плузі». Друкувався від 1908 у часописах «Рада», «Пролетарська правда», «Сільськогосподарський пролетар», «Зна­н­ня», «Нова громада», «Плуг», «Службовець». Писав укр. і рос. мовами. Автор кн. «Криваві легенди (Із записок військово-революційного слідчого)» (Х., 1925). Із кількома письмен­никами 1929 місяць подорожував Україною, щоб від­образити заг. процес рекон­струкції с. господарства в худож. роботі. 1930 спів­працював з Одес. кінофабрикою (сценарій німого антиреліг. фільму «Сектанти», реж. В. Королевич). 1933 закін. роман «Свинарі» і великий нарис «Начполіт», у яких від­творив боротьбу за соц. тварин­ництво. 16 грудня того ж року заарешт., за звинуваче­н­ням у причетності до контр­рев. терорист. угрупова­н­ня та участі у шпигун. діяльності засудж. до 10-ти р. таборів, покара­н­ня від­бував на Соловках (РФ). 9 жовтня 1937 засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1965.

Завантажити статтю