Новак Вітезслав

НО́ВАК Вітезслав (Novák Vitězslav; справж. ім’я — Віктор; 15. 12. 1870, м. Каменіце-над-Липою, нині Чехія — 18. 07. 1949, м. Скутеч, нині Чехія) — чеський композитор, педагог. Нар. арт. Чехо-Словац. РСР (1945). Закін. Праз. консерваторію (1896; кл. композиції А. Дворжака, фортепіано — А. Їранека), де й викладав 1909–39: проф. композиції, водночас 1919–22, 1927–28 — ректор. Серед учнів — В. Барвінський, М. Колесса, С. Лукіянович-Туркевич, Н. Нижанківський, Р. Сімович. В основі твор. доробку — нац. муз. традиції; використовував словац. і морав. фольклор. Автор спогадів «O sobě a jiných» («Про себе та інших», т. 1, 1946; т. 2, 1947).

Тв.: опери — «Звиковський домовик» (1915), «Карлштейн» (1916), «Ліхтар» (1923), «Заповіт діда» (1926); балети-пантоміми — «Синьйорина молодість», «Нікотина» (обидва — 1930); для симф. оркестру — «Осіння симфонія» (1934, з хором), «Травнева симфонія» (1943, з хором і солістами), поеми «В Татрах» (1902–07), «Про вічну тугу» (1904), «Томан і лісова фея» (1907), «Пан» (1910), увертюри «Корсар» (1892), «Мариша» (1898), «Леді Ґодіва» (1907), сюїти «Словацька» (1903), «Південночеська» (1937); камерно-інструм. — Фортепіан. квартет (1894), Фортепіан. квінтет (1897), 3 струнні квартети (1899, 1905, 1939); для фортепіано — «Героїчна соната» (1900); хори, романси, пісні, обробки нар. пісень.

Літ.: Z. Nеjedlý. V. Novák. Praha, 1921; V. Štěpán. V. Novák. Praha, 1946; Бэлза И. В. Новак. Москва, 1957; V. Lébl. V. Novák. Život a dílo. Praha, 1964; R. Budis. Vitězslav Novák. 1870–1949. Praha, 1968; Кияновська Л., Пороховник Ю. «Празька школа» львівських композиторів та їхня роль у музичному житті краю // Вісн. Львів. університету. Сер. Мистецтво. Л., 2005. Вип. 5.

В. М. Щепакін

Основні твори

опери – «Звиковський домовик» (1915), «Карлштейн» (1916), «Ліхтар» (1923), «Заповіт діда» (1926); балети-пантоміми – «Синьйорина молодість», «Нікотина» (обидва – 1930); для симф. оркестру – «Осіння симфонія» (1934, з хором), «Травнева симфонія» (1943, з хором і солістами), поеми «В Татрах» (1902–07), «Про вічну тугу» (1904), «Томан і лісова фея» (1907), «Пан» (1910), увертюри «Корсар» (1892), «Мариша» (1898), «Леді Ґодіва» (1907), сюїти «Словацька» (1903), «Південночеська» (1937); камерно-інструм. – Фортепіан. квартет (1894), Фортепіан. квінтет (1897), 3 струнні квартети (1899, 1905, 1939); для фортепіано – «Героїчна соната» (1900); хори, романси, пісні, обробки нар. пісень.

Рекомендована література

Z. Nеjedlý. V. Novák. Praha, 1921;
V. Štěpán. V. Novák. Praha, 1946;
Бэлза И. В. Новак. Москва, 1957;
V. Lébl. V. Novák. Život a dílo. Praha, 1964;
R. Budis. Vitězslav Novák. 1870–1949. Praha, 1968;
Кияновська Л., Пороховник Ю. «Празька школа» львівських композиторів та їхня роль у музичному житті краю // Вісн. Львів. університету. Сер. Мистецтво. Л., 2005. Вип. 5.