Нова Слобода
Визначення і загальна характеристика
НОВА́ СЛОБОДА́ — село Конотопського (до липня 2020 — Путивльського) району Сумської області. 2017 з Новослобід. (підпорядк. с. Свобода та с-ще Партизанське), Бунякин. (села Бруски, Бувалине, Гірки), Князів. (Мінакове, Нові Гончарі, Сахарове, Сиромʼятникове, Старі Гончарі, Ширяєве), Линів., Червоноозер. (Жари, Козлівка, Чаплищі) та Юрʼїв. (с. Волинцеве і с-ще Волинцівське) сільс. рад утвор. Новослобід. сільс. обʼєднану територ. громаду (354,26 км2, 3618 осіб), до якої 2020 зараховано Бояро-Лежачів., Мазів., Манухів. і Мачулищан. сільс. ради (нині тер. громади 512,5 км2, мешкають 5160 осіб). Н. С. знаходиться біля витоків струмка, що переходить у розгалужену мережу іригац. каналів; за 22 км від м. Путивль, 11 км від залізнич. розʼїзду Шечково на лінії Хутір Михайлівський–Ворожба та 10 км від укр.-рос. кордону. Охороняються заказники Мовчанський, Монастирський (обидва — ландшафтні), Юрʼївський (гідрол.), памʼятки природи Новослобідські дуби (ботан.) та Червоне озеро (гідрол.; усі — місц. значення). Пл. села 4,55 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1568 осіб; станом на поч. 2020 — 1021 особа. Н. С. є етніч. поселенням горюнів — давнього етносу Путивльщини, що створив своєрідну побут. культуру з білорус., укр. та рос. елементами, а у мовленні використовує лексику 3-х мов. Тут знайдені залишки поселень періоду неоліту та бронзи, городище скіф. часів, 4 давньословʼян. поселення перших століть н. е., городище та курган. могильник часів Київ. Русі. Вперше згадується під назвою Слобода 1593 у грамоті моск. царя Федора Івановича. Поселення зазнавало частих нападів від крим. татар. Його історія тісно повʼязана з Софронієво-Молчен. Різдва Пресвятої Богородиці чол. монастирем (на г. Чудна побл. пд. околиці Н. С.; збереглася будівля 1757–1911, памʼятка архітектури місц. значення) та Молченським печерським Різдва Пресвятої Богородиці жіночим монастирем (Путивль). 1606 частина жит. приєдналася до антифеодал. повстання під керівництвом І. Болотнікова, за що були жорстоко покарані. У серед. 18 ст. почали вживати сучасну назву, оскільки тут оселилося багато нових переселенців. 1727–79 — у складі Бєлгород., 1797–1924 — Курської губ.; 1779–97 — Курського намісництва; 1727–1924 — Путивл. пов. Тривалий час Н. С. була центром волості. 1880 у 364-х дворах мешкали 2374 особи, діяли церква, школа, працювали бл. 40 вітряних млинів. У 1890-х рр. почалося переселення бідних мешканців у Сибір. 1903–08 бл. 50 сімей із Н. С. переїхали в Томську губ. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1925 Н. С. у складі Путивл. пов. увійшла до УСРР. 1925–30 — село Глухів. і Конотоп. округ; у лютому–жовтні 1932 — Харків., відтоді — Черніг., від 1939 — Сум. обл.; 1925–2020 — Путивл., від 2020 — Конотоп. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали 660 новослобідців, з них 375 загинули. Багато місц. селян брали участь у рад. підпіл. русі. У Новослобід. лісі був сформований загін під командуванням С. Руднєва, що входив до зʼєднання С. Ковпака. 7 липня 1942 окупанти вбили 586 мирних жит., серед них 120 дітей віком від 3-х місяців до 14-ти р. (2004 відкрито меморіал із каплицею «Дзвін скорботи»). 1951 збудовано цегл. завод. Нині працюють декілька с.-г. підприємств і фермер. госп-в, що займаються рослинництвом. У Н. С. — навч.-вихов. комплекс «школа-дитсадок»; Музей горюн. культури (засн. 2017; відтворено садибу горюн. родини кін. 19 — поч. 20 ст.: будинок і госп. споруди), шкіл. істор.-краєзн. музей (осн. фонд — 1267 експонатів), Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Функціонує нар. фольклор. колектив «Колос». У центрі села — церква Різдва Пресвятої Богородиці (1896, памʼятка архітектури місц. значення). Серед видат. уродженців — історик, археолог, педагог кін. 18 — 1-ї пол. 19 ст. М. Берлинський, археолог, музеєзнавець І. Черняков, вчений у галузі медицини М. Попов; церк. діяч Леонтій (Гудимов).
Літ.: Тарасенко И. Т. Есть на карте село: Очерки. Х., 1986; Луговской А., Вечерский В., Рыбкин Н. Софрониевский монастырь: Из истории Молчанской Печерской Рождества Пресвятой Богородицы пустыни. К., 2001; Луговской А., Гильбо И., Лепешкин А., Тупик С. Новая Слобода: родное, как мать, дорогое, как память, село. К., 2008.
Г. М. Чернякова, В. Г. Подшивайлова
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
