Нова Прага
Визначення і загальна характеристика
НОВА́ ПРА́ГА (до 1822 — Петриківка, Мурзинка) — селище міського типу Олександрійського району Кіровоградської області. 2018 з Новопраз. селищ. (підпорядк. села Григорівка, Лозуватка, Олександро-Пащенкове), Шарів. (Олександрій. р-н; с-ща Гайове, Квітневе) та Пантазіїв. (Знамʼян. р-н; села Веселка, Троянка, Шевченкове) сільс. рад утвор. Новопраз. селищну обʼєднану територіал. громаду (362,99 км2, 8962 особи), до якої 2020 зараховано Світлопіл. сільс. раду (нині тер. громади 381,7 км2). Н. П. знаходиться на р. Бешка (притока Інгульця, бас. Дніпра), у місці впадіння в неї малих річок Вакурина, Лозовата та Мурзинка, за 50 км від Кропивницького, 20 км від м. Олександрія, 14 км від залізнич. ст. Пантаївка (на лінії Знамʼянка–Пʼятихатки) та 7 км від залізнич. ст. Шарівка (на лінії Знамʼянка–Долинська). Тут бере початок мала р. Бересновата. Пл. Н. П. 23,5 км2. За переписом насел. 2001, проживали 7803 особи (складає 95,6 % до 1989); станом на 1 січня 2019 — 6593 особи; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях Кропивницький–Олександрія. У 1-й чв. 18 ст. на правому березі Бешки виникло декілька запороз. зимівників, один із яких належав козакові Петрику. Пізніше у писем. джерелах згадується х. Петриківка, що на поч. 1750-х рр. зі створенням Нової Сербії заселяли серби й чорногорці. Побл. була збудована Петриків. фортеця. 1754–59 та 1761–64 під назвою Мурзинка поселення входило до складу Новослобід. козац. полку. Від 1758 — посад. Від 1787 — казенне поселення, в якому було 442 двори та мешкали 1356 осіб чол. статі. Із заснуванням на території України військ. поселень у Петриківці розмістили 3-тю кірасир. дивізію, 1821 — Малорос. кінний полк. Від 1822 — Н. П. (за назвою Праз. полку, що дістав її на відзначення перемоги над великим загоном франц. війська побл. варшав. передмістя Прага під час війни з Наполеоном). Тут базувалися полк., ескадрон. і дивізій. штаби, упр. 4-х округів Новорос. військ. поселення. У 1820-х рр. у Н. П. засн. першу школу. Після ліквідації військ. поселень (1857) жит. переведено на становище держ. селян. Відтоді — містечко, волос. центр Олександрій. пов. Херсон. губ. У 19 ст. Н. П. стала знач. торг. центром і одним із пунктів найму с.-г. робітників. 1872 відкрито міську трикласну школу; наприкінці 19 ст. — земську міністер. двокласну школу та приватну жін. прогімназію; 1902 — однокласне училище (від 1912 — вище початкове). 1886 було 1266 дворів, мешкали 7214 осіб. 1908 і 1910 засн. ще 2 земські школи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1921–22 — у складі Кременчуц., 1922–25 — Катеринослав. губ.; 1923–25 — Олександрій., 1925–30 — Зіновʼєв. округ; 1932–39 — Дніпроп., від 1939 — Кіровогр. обл. 1923–62 — райцентр. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1934 засн. Новопраз. МТС. Від 6 червня 1941 до 7 грудня 1943 — під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. Під час звільнення Н. П. загинули 626 воїнів, зокрема й Герої Рад. Союзу І. Підкопай, Ц. Расковинський, С. Титаренко. Від серед. грудня 1943 до 8 січня 1944 тут містився штаб Другого Укр. фронту під командуванням І. Конєва. На фронтах 2-ї світової війни було вбито 576 воїнів-земляків. Від 1957 — смт. 2013 проживали 7139, 2015 — 6947, 2017 — 6781 особа. У Н. П. — навч.-виховне обʼєдн. «школа-дитсадок», заг.-осв. школа, школа-інтернат; 2 Будинки культури, муз. школа; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Нар. колективи: хор «Хлібодар», квартет «Любисток», театр «Петриківська громада», вокал.-інструм. ансамбль «Музики», фольклор. ансамбль «Калина», муз. гурт «Петриківські козаки». Є Свято-Успен. церква. Діє громада євангел. християн-баптистів. Памʼятки архітектури місц. значення: лікарня на вул. Соборна (1894), комплекс будівель складів на вул. Козацька, приміщення магазину (усі — кін. 19 ст.), притулок (1900) на вул. Центральна, особняк з мезоніном полковника Драгальова на вул. Козацька (1914). Серед видат. уродженців — фахівець у галузі фізіології та біохімії рослин, академік ВАСГНІЛ І. Бузанов; письменник, дипломат, організатор кіновиробництва Ю. Заруба, письменник, перекладач М. Петров, краєзнавець Ф. Плотнір, бібліофіл, педагог О. Попільницький; художник 19 ст. Г. Честахівський; учасники 2-ї світової війни, Герої Рад. Союзу Д. Балаханов, І. Бондаренко, В. Турчин. З Н. П. повʼязані життя та діяльність краєзнавця, засл. вчителя УРСР Ф. Оксанича (2007 в Олександрій. р-ні засн. щорічну пед. премію його імені).
Літ.: Оксанич Ф. Нова Прага — селище хліборобів: Короткий істор.-краєзн. нарис. Кр., 1987; Плотнір Ф. Новопразький літопис. Кр., 2002; Никифоров В. Очерки Александрийского уезда Херсонской губернии. Александрия, 2008; Лисогор М. Від Петрика до Праги // Кіровогр. правда. 2010, 19 листоп.; Нікіфоров В. Нариси з історії міст, посадів, містечок та сіл Центральної України: Зб. краєзн. нарисів. Олександрія, 2018.
В. І. Ільющенкова
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
