Нова Прага

НОВА́ ПРА́ГА (до 1822 — Петриківка, Мурзинка) — селище міського типу Олександрійського району Кіровоградської області. 2018 з Новопраз. селищ. (підпорядк. села Григорівка, Лозуватка, Олександро-Пащенкове), Шарів. (Олександрій. р-н; с-ща Гайове, Квітневе) та Пантазіїв. (Знам’ян. р-н; села Веселка, Троянка, Шевченкове) сільс. рад утвор. Новопраз. селищну об’єднану територіал. громаду (362,99 км², 8962 особи), до якої 2020 зараховано Світлопіл. сільс. раду (нині тер. громади 381,7 км²). Н. П. знаходиться на р. Бешка (притока Інгульця, бас. Дніпра), у місці впадіння в неї малих річок Вакурина, Лозовата та Мурзинка, за 50 км від Кропивницького, 20 км від м. Олександрія, 14 км від залізнич. ст. Пантаївка (на лінії Знам’янка–П’ятихатки) та 7 км від залізнич. ст. Шарівка (на лінії Знам’янка–Долинська). Тут бере початок мала р. Бересновата. Пл. Н. П. 23,5 км². За переписом насел. 2001, проживали 7803 особи (складає 95,6 % до 1989); станом на 1 січня 2019 — 6593 особи; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях Кропивницький–Олександрія. У 1-й чв. 18 ст. на правому березі Бешки виникло декілька запороз. зимівників, один із яких належав козакові Петрику. Пізніше у писем. джерелах згадується х. Петриківка, що на поч. 1750-х рр. зі створенням Нової Сербії заселяли серби й чорногорці. Побл. була збудована Петриків. фортеця. 1754–59 та 1761–64 під назвою Мурзинка поселення входило до складу Новослобід. козац. полку. Від 1758 — посад. Від 1787 — казенне поселення, в якому було 442 двори та мешкали 1356 осіб чол. статі. Із заснуванням на території України військ. поселень у Петриківці розмістили 3-тю кірасир. дивізію, 1821 — Малорос. кінний полк. Від 1822 — Н. П. (за назвою Праз. полку, що дістав її на відзначення перемоги над великим загоном франц. війська побл. варшав. передмістя Прага під час вій­ни з Наполеоном). Тут базувалися полк., ескадрон. і дивізій. штаби, упр. 4-х округів Новорос. військ. поселення. У 1820-х рр. у Н. П. засн. першу школу. Після ліквідації військ. поселень (1857) жит. переведено на становище держ. селян. Відтоді — містечко, волос. центр Олександрій. пов. Херсон. губ. У 19 ст. Н. П. стала знач. торг. центром і одним із пунктів найму с.-г. робітників. 1872 відкрито міську трикласну школу; наприкінці 19 ст. — земську міністер. двокласну школу та приватну жін. прогімназію; 1902 — однокласне училище (від 1912 — вище початкове). 1886 було 1266 дворів, мешкали 7214 осіб. 1908 і 1910 засн. ще 2 земські школи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1921–22 — у складі Кременчуц., 1922–25 — Катеринослав. губ.; 1923–25 — Олександрій., 1925–30 — Зінов’єв. округ; 1932–39 — Дніпроп., від 1939 — Кіровогр. обл. 1923–62 — райцентр. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1934 засн. Новопраз. МТС. Від 6 червня 1941 до 7 грудня 1943 — під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. Під час звільнення Н. П. загинули 626 воїнів, зокрема й Герої Рад. Союзу І. Підкопай, Ц. Расковинський, С. Титаренко. Від серед. грудня 1943 до 8 січня 1944 тут містився штаб Другого Укр. фронту під командуванням І. Конєва. На фронтах 2-ї світової вій­ни було вбито 576 воїнів-земляків. Від 1957 — смт. 2013 проживали 7139, 2015 — 6947, 2017 — 6781 особа. У Н. П. — навч.-виховне об’єдн. «школа-дитсадок», заг.-осв. школа, школа-інтернат; 2 Будинки культури, муз. школа; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Нар. колективи: хор «Хлібодар», квартет «Любисток», театр «Петриківська громада», вокал.-інструм. ансамбль «Музики», фольклор. ансамбль «Калина», муз. гурт «Петриківські козаки». Є Свято-Успен. церква. Діє громада євангел. християн-баптистів. Пам’ятки архітектури місц. значення: лікарня на вул. Соборна (1894), комплекс будівель складів на вул. Козацька, приміщення магазину (усі — кін. 19 ст.), притулок (1900) на вул. Центральна, особняк з мезоніном полковника Драгальова на вул. Козацька (1914). Серед видат. уродженців — фахівець у галузі фізіології та біохімії рослин, академік ВАСГНІЛ І. Бузанов; письменник, дипломат, організатор кіновиробництва Ю. Заруба, письменник, перекладач М. Петров, краєзнавець Ф. Плотнір, бібліофіл, педагог О. Попільницький; художник 19 ст. Г. Честахівський; учасники 2-ї світової вій­ни, Герої Рад. Союзу Д. Балаханов, І. Бондаренко, В. Турчин. З Н. П. пов’язані життя та діяльність краєзнавця, засл. вчителя УРСР Ф. Оксанича (2007 в Олександрій. р-ні засн. щорічну пед. премію його імені).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю