Нова Каховка

Визначення і загальна характеристика

НОВА́ КАХО́ВКА — місто Херсонської області. Має статус істор. насел. місця України (від 2001). У жовтні 2018 — грудні 2019 сформовано Новокахов. міську обʼєд­нану територ. громаду (від 2020 — у складі Кахов. р-ну), до якої уві­йшли Н. К., Таврій. міська (м. Таврійськ, с-ще Плодове), Дні­прян. селищна (смт Дні­пряни, села Корсунка, Нові Лагері, Піщане) та Райська сільс. (с-ща Райське, Тополівка, села Маслівка, Обривка) ради Новокахов. міської ради, смт Козацьке та с-ще Веселе Бери­слав. р-ну Херсон. обл. Н. К. знаходиться на лівому березі Дні­пра, нижче Каховського водо­сховища, за 584 км від Києва, 78 км від обл. центру та бл. 7 км від м. Каховка. До сх. околиць практично прилягає м. Таврійськ, де діє залізнична ст. Каховка. Пл. Н. К. 22,27 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 52 137 осіб (складає 92,2 % до 1989), з них на­звали рідною укр. мову 53,24 %, рос. — 45,94 %; станом на 1 січня 2020 — 45 422 особи. Внутрішньо- та між­міські пасажир. пере­везе­н­ня здійснюють маршрут. автотранс­портом. Проходить не­електрифікована залізниця Херсон–Мелітополь та автомобіл. шлях Ростов-на-Дону–Одеса–Рені. Про заселе­н­ня цієї місцевості у давнину свідчать виявлені залишки поселень скіф. часу. 1950 Херсон. земле­впоряд. екс­педицією «Укрзем­проект» обстежено низку памʼяток археології (стоянки та 23 кургани). 1889 серед таврій. степу, на тер. сучас. міста швейцар. колоністи Л. Гехлер, Ж. Жатон і Ю. Маєр при­дбали 500 дес. землі, де заснували маєток «Основа» та почали за­йматися с. госп-вом, зокрема й вино­градарством. 1898 у «По­становлениях Дне­провского уездного земского со­брания» їхнє вино­градар.-виноділ. госп-во згадується як успішне та таке, що швидко роз­вивається. Тоді ж щорічно з вино­градників заг. пл. понад 300 дес. збирали до 30 тис. пудів вино­граду та виробляли до 5 тис. відер вина. 1891 поруч виникло поселе­н­ня Ключове, назва якого походить від кришталевих джерел води. Згідно зі статист. довід­ником Дні­пров. пов. Таврій. губ. 1915 при с. Мала Каховка Кахов. волості (нині Малокаховка Кахов. р-ну) було 15 хуторів, зокрема й Ключове (12 дворів), Лагерські (15), Ляха (7), Овсянікова (10), Основа (23), Сергієвські (33), Цукури (8). Тоді ж в Основі мешкали 114 французів, а в Ключовому було змішане населе­н­ня. У поселе­н­нях Основа, Ключове та Судаки франц.-нім. колоністи продовжували роз­вивати вино­градарство. Під час воєн. дій 1918–20 Ключове знаходилось на зх. краю Кахов. плацдарму. Унаслідок крово­пролит. боїв більшовики здобули пере­могу над врангелів. військами. 1922–25 — у складі Одес. губ.; 1923–30 — Херсон. округи; 1932–37 — Одес., 1937–44 — Микол., від 1944 — Херсон. обл.; від 1923 — Кахов. р-ну. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. На поч. вересня 1941 тут від­бувалися великі бої, унаслідок яких загинуло багато рад. (бл. 1,5 тис. осіб) і нім. солдат. На поч. листопада 1943 Ключове визволили частини 4-го Укр. фронту. Заснува­н­ня Н. К. об­умовлено по­становою РМ СРСР від 20 вересня 1950 «Про будівництво Каховської гідро­електро­станції на Дні­прі, Пів­ден­но-Українського ка­налу, Пів­нічно-Кримського ка­налу і про зроше­н­ня земель пів­ден­них ра­йонів України і пів­нічних ра­йонів Криму». 28 березня 1951 від­повід­но до по­станови РМ УРСР для спорудже­н­ня насел. пункту будівельників Кахов. гідровузла на тер. Ключового та його околиць виділено земел. ділянку заг. пл. 2471,5 га. 20 квітня того ж року закладено фундамент першого житл. будинку, а 5 травня роз­горнуто масову забудову кварталів і вулиць. Буд. проект був роз­роб­лений Харків. від­діл. «Міськбуд­про­ект» спільно з Академією архітектури УРСР та упр. «Дні­пробуд». Від 1952 — місто рай. (від 1958 — обл.) значе­н­ня з сучас. на­звою. 1955 у Н. К. засн. монтажну дільницю тресту «Спец­гідро­енергомонтаж», що про­йшла всі подальші етапи будівництва Дні­провського каскаду гідро­електро­станцій (від 1962 — Дні­продзержин. дільниця, від 1964 — Дні­пров. дільниця, від 1981 — Дні­пров. монтажне упр.; див. «Дні­про-Спец­гідро­енергомонтаж»). У тому ж році після реалізації генплану забудови міста налічувалося 600 будинків, були всі необхідні обʼєк­ти соц. сфери. Від­разу ж у звʼязку з роз­міще­н­ням низки під­приємств роз­почато роз­робле­н­ня нового ген­плану з урахува­н­ням його перс­пектив. роз­витку. За якістю архіт. робіт і їх реалізації Н. К. стала одним із унікал. міст світу. Знач. внесок зробили архітектори С. Вайн­штейн, Г. Зенькович, А. Касьянов, М. Катернога, М. Коломієць, М. Костюченко, Г. Шлаканьов, А. Моторін, Л. Хохлова та ін. Обʼєкти культур. спадщини місц. значе­н­ня: адм. будівля міської ради, Палац культури, літній кінотеатр, стадіон «Енергія», ротонда-тераса, двоповерх. ротонда, фонтан «Каскад», парапетна огорожа з декор. кулями та вазонами, споруди гідровузла та шлюзу з аркою й баштами вхід. воріт (усі — 1952–56). Тут для по­стій. прожива­н­ня залишилося бл. 12 тис. буді­вель­ників-«дні­пробудівців». 1979 у Н. К. вже мешкали 43 963 особи. У рад. період були встановлені дружні стосунки з містами Небіт-Даг (Турк­мені­стан), Сент-Етьєн-дю-Рувре (Франція) та Сіверськодонецьк (Ворошиловгр., нині Луган. обл.). Від 2018 містом-по­братимом є Дрогобич (Львів. обл.). Нині у Н. К. працюють Каховська ГЕС ім. П. Непорожнього ПрАТ «Укр­гідро­енерго»; Новокаховсь­кий електромашинобудівний завод, Новокаховський завод «Гідро­сталь», Новокахов. електромех. завод, Новокахов. завод великих електр. машин; під­приємства «Енерджи Продакт» (виготовляє газобетон­ні блоки), «Олеся» (бетон, залізобетон, металокон­струкції), «Піонер новіт. технологій» (бетон, залізобетон); Новокаховський меблевий комбінат, під­приємства «Новий світ» (метал. двері та вікна, офісні меблі), «НК Девелопмент» (крапел. стрічки); Дім мароч. коньяків «Таврія», під­приємства «Агро Плюс» (оцет), «Агробізнес» (молоко, масло, сир), «Каховські ковбаси», «Таврія Агроінвест» (соєві олію та шрот), «Агрозоосвіт» (корм для тварин). Навч. заклади: вищі — Новокахов. політех. коледж Одес. політех. університету, Новокахов. коледж Таврій. агротехнол. університету, Новокахов. приладобуд. технікум, Новокахов. гуманітар. ін­ститут Від­критого між­нар. університету роз­витку людини «Україна», Новокахов. політех. ін­ститут (обидва — приватні); заг. серед. освіти — 5 шкіл, ліцей, г-зія, навч.-вихов. комплекс, спеціалізов. школа з по­глибленим ви­вче­н­ням англ. мови; комунал. установа інклюзив. освіти; культ.-осв. — муз. школа, школа мистецтв і її від­окремлений під­роз­діл; поза­шкіл. освіти — Будинок дит. творчості, ДЮСШ; 13 дитсадків. Функціонують Нової Каховки історії міста Музей, Новокаховська міська картин­на галерея ім. А. Гавдзинського (працював під час будівництва ГЕС і міста), Новокаховський літературно-меморіальний музей А. Бахути (у Н. К. минули юнац. роки, пізніше тут працював журналістом; його імʼя також присвоєно рідній школі № 2), 5 бібліотеч. установ, кінотеатр. Від 1953 гол. культур. і мист. осередком є міський Палац культури, який 1965–95 очолював В. Данилевич, а нині його дир. є А. Лазарев (обидва — засл. працівники культури України). При ньому функціонують 15 нар. твор. колективів: ансамбль танцю «Молодість» (кер. — І. Штундер), ансамбль сучас. танцю «Роксолана» (О. Рубаненко); хор. капела, чол. хор ім. Т. Олійника (обома керує Н. Шевелєва), хор ветеранів (С. Ричкова), жін. хор (М. Гринь), жін. вокал. ансамбль «Чисті ключі» (засл. працівник культури України С. Олійник), вокал.-естрадна студія «Джерела» (Т. Сєдіна), гурт «Забава» (О. Шеремет); оркестр духових інструментів (Р. Бєлашев), оркестр нар. інструментів (засл. працівник культури України В. Яротник), ансамбль нар. інструментів (Л. Лазарева), тріо бандуристок «Мереживо» (Л. Вовненко); драм. театр (В. Старостенко), ТЮГ (А. Лазарев). Також здобули популярність міський гурт естрад. пісні «Перлина Таврії» (кер. — засл. працівник культури України В. Власенко), ансамбль скрипалів «Ренесанс» дит. школи мистецтв (О. Єлізаров; обидва — нар.); ансамблі танцю «Струмочок» (М. Ющенко) і «Сонечко» (засл. працівник культури України А. Мельниченко) міського Палацу культури, хор. колектив «Сонет» дит. муз. школи (С. Бабенко; усі — зразкові); ансамбль «Джерельце» Новокахов. гімназії (засл. працівник культури України О. Ступаков); вокал. тріо «Горлиця» (С. Олійник) і вокал. ансамбль «Вітер мандрів» (С. Бондар) міського Палацу культури. 1986–95, 2005–05 і 2011–12 у місті проводили фестиваль «Рок-н-рол Таврійський». 2000 засн. щоріч. між­нар. конкурс класич. музики «Vivat, musica». Один раз на 2 р. організовують Всеукр. фестиваль нар. музики «Чумацький шлях». Міські фестивалі: «Винотавр», «Вода життя» (популяризує місто як екол. чисту зону від­починку та чистих джерел), «Козацькому роду нема пере­воду», «Смарагдове місто» (конкурси у номінаціях: естрадна пісня, художнє чита­н­ня, образотворче мистецтво, хорео­графія). Є парк культури та від­починку (дир. — засл. працівник культури України Н. Іванова). Ботан. памʼятки природи місц. значе­н­ня: 3 платани та 2 дуби. Виходять газети «Нова Каховка», «Дне­провский про­спект» (нині й українською мовою), «Ділові новини», «Час». Мед. заклади: міська лікарня, центр первин. мед.-сан. допомоги, стоматол. поліклініка, приват. мед. центр, 2 санаторії. Є 10 від­діл. і центрів обслуговува­н­ня банків, 5 готелів. Діють 11 спорт. клубів. Потреби вірян забезпечуть православні (1994–2012 зведено Свято-Андріїв. кафедрал. собор) і проте­стант. (зокрема євангелічно-лютеран., християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня) громади. Встановлено скульптурні групу «Памʼяті перших вино­градарів» (1970-і рр.) та композицію на честь освітян (2015); памʼятники воїнам-визволителям (1985, парк Слави; у 8-ми брат. могилах похов. понад 40 бійців, які загинули під час 2-ї світової вій­ни), Т. Шевченку (2002), О. Дов­женку (2012; написав сценарій і 1953–54 зняв фільм про будівництво ГЕС та міста «Поема про море»); памʼятні знаки на честь гол. садівника міста С. Фалдзинського (2002; посадив низку декор. дерев), жертвам голодомору 1932–33 (2008), воїнам-афганцям (2009), ліквідаторам і по­страждалим від Чорнобил. трагедії (2011) та захисникам України (2017). У піщаних кучугурах і плавнях Дні­пра, недалеко від Н. К., 1966 знімали пригодниц. х/ф «Не­вловимі месники»; група акторів від­відувала місто та зу­стрічалася з його мешканцями. Серед видат. уродженців — акушер-гін­еколог О. Голяновський; скульптор В. Гавронський, художник театру А. Чадов; режисер, сценаристка, засл. діяч мистецтв України І. Корольова, театр. режисер Т. Трунова; тренер Г. Зуєв (стрибки у висоту), спортс­мени С. Бебешко (гандбол), О. Коновалюк (академ. веслува­н­ня), Н. Пигида (біг), В. Піскунов (мета­н­ня молота), А. Цариков (бокс), І. Ярошенко (фігурне ката­н­ня). З містом повʼязані життя та діяльність поета, пере­кладача В. Кулика, письмен­ника, пере­кладача О. Гунька; живописців А. Єременка, О. Іванова, художника-монументаліста, скульптора Г. Довженка, майстрині худож. вишивки Д. Іванюш; тренера В. Демчук, спортс­менів Л. Аржан­никової (обидві — стрільба з лука), В. Борзова (біг), Н. Жукової (шахи), Л. Клочкової (волейбол), С. Чухрая (веслува­н­ня на байдарках і каное); учасників 2-ї світової вій­ни, повного кавалера ордена Слави М. Козлова та Героя Рад. Союзу В. Шелеста.

Літ.: Касьяненко О. Місто молодості Нова Каховка. О., 1965; Шевченко Б. Нова Каховка: Фотонарис=Новая Каховка: Фотоочерк. Сф., 1976; Мартинов А., Васильєв В., Кугай Т. та ін. Нова Каховка: Альманах. Нова Каховка, 2002; Малига Я., Петрова Л., Сидоренко Р. та ін. Камʼяні вишиванки Нової Каховки: Книга-альбом. Хн., 2018.

С. О. Набоченко

Завантажити статтю