Нова Збур’ївка

НОВА́ ЗБУ́Р’ЇВКА  — село Скадовського (до липня 2020 — Голопристанського) району Херсонської області. Належить до Голопристан. громади. Н. З. знаходиться побл. Дні­пров­сько-Бузь­кого лиману, за 9 км від м. Гола Пристань та 35 км від залізнич. ст. Херсон. Площа 4,96 км². За переписом на­сел. 2001, проживали 7489 осіб; переважно українці. Виявлено артефакти доби бронзи, досліджено низку скіф. поховань. До 1774 на березі дельт. оз. Збур’ївський Кут (назва походить від прізвища гетьмана Війська Запорозького С. Зборовського) був розташ. спо­стереж. пост запороз. козаків. 1776 за наказом рос. влади споруджено Збур’їв. ретраншемент Дніпров. лінії, де служили укр. козаки та рос. солдати, значна частина яких після відставки неподалік і оселилася. 1793–94 ним керував О. Суворов. Наприкінці 18 ст. частина мешканців переселилася за пів версти на Пд. Сх., де й заснувала Н. З. Давніше на понад 20 р. поселення відповідно отримало назву Стара Збур’ївка. 1810 та у подальші роки прибула значна кількість селян із Полтав. губ. У серед. 19 ст. Н. З. стала центром Збур’їв. воло­сті, що адміністративно належала до Дніпров. пов. (до 1923) Таврій. губ. (до 1918). У 1872 відкрито школу. Від 1874, крім базарів, тут збирали 2 щоріч. ярмарки. Багато но­возбур’ївців займалося с. госп-вом (вирощували пшеницю, ячмінь, овес, розводили овець і велику рогату худобу), а також садівництвом, виноградарством, рибаль­ством, річк. перевезенням вантажів, чумакуванням, різними ремеслами, зокрема й худож. ткацтвом, вишиванням, гаптуванням, пошиттям одягу та взуття, бондар­ством, столярством, теслярством. 1885 було 745 дворів, мешкали 4760 осіб; 1894 — відповідно 819 та 5236; 1914 — 1513 і 7,2 тис. Під час воєн. дій 1918–20 влада не­од­норазово змінювалася. 1918–20 — село Херсон., 1920–22 — Микол., 1922–25 — Одес. губ.; 1923–30 — Херсон. округи; 1932–37 — Одес., 1937–44 — Микол., від 1944 — Херсон. обл. 1923 зі Збур’їв., По­­кров. і Бахтер. волостей утвор. Голопристан. р-н (2020 ліквідований). Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. У серед. 1930-х рр. із сусід. с. Чулаківка в Н. З. перевели МТС. Від 14 вересня 1941 до 4 листопада 1943 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 1304 воїни-земляки, з них 392 загинули. 1948 створ. плодорозсадниц. радгосп «Голопристанський», 1950 — Збур’їв. лісництво, 1951 — Збур’їв. лісгосп­заг. У рад. період Новозбур’їв. сільс. раді була підпорядк. Стара Збур’ївка. 1989 у Н. З. мешкали 7367 осіб. У селі — 3 заг.-осв. школи, дитсадок; Будинок культури, б-ка; протитуберкульоз. диспансер, амбулаторія сімей. практики та заг. медицини. 1996 засн. ансамбль нар. пісні «Збур’ївчанка». Збереглася Свято-Успен. церква (1869). Є протестант. громади. Встановлено меморіал воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, пам’ятний знак «Комбайн двічі Героя Соц. Праці М. Браги». Серед видат. уродженців — вчений-селекціонер Т. Підпала, скульптор В. Потребенко; Герої Соц. Праці К. Махортов і П. Німич. У післявоєнні роки у Н. З. жив і працював Герой Радянського Союзу О. Контушний.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю