Розмір шрифту

A

Нова деґенерація

«НОВА́ ДЕҐЕНЕРА́ЦІЯ» — літературне угрупова­н­ня. Засн. 1991 в Івано-Франківську поетами І. Андрусяком, С. Процюком та І. Ципердюком. Дебютували публікаціями у місц. тижневику «Західний курʼєр», де, зокрема, на­друк. маніфест «Н. д.» (1991, 19 жовтня), в якому висвітлили свою світо­глядну позицію й аргументували вибір назви: поштовхом до такого найменува­н­ня став ж. «Нова ґенерація», який у 1920-х рр. видавав футурист М. Семенко. «Н. д.» сформована на засадах особистої дружби і, крім того, на ідейно-естет. платформі «Молодої Музи» та укр. авангарду. Своєю сві­домо епатаж. на­звою й влас. творами учасники гурту оголосили вій­ну літ. провінційщині, недалекості, графоманії — власне, тим чин­никам, що приводять укр. культуру до де­градації. Учасники «Н. д.» зʼяви­лися в літературі в час занепаду тоталітар. системи та її цін­ностей, що вплинуло на творе­н­ня нових пріоритетів, вони не хотіли сміятися, творити літ. кітч, живучи в країні абсурду, тому було обрано й оформлено в певну естет. платформу зображе­н­ня трагізму, роз­пачу аж до душев. зламу. Роз­чарува­н­ня, що охопило митців «Н. д.», оскільки чимало майстрів слова не могли по­збутися впливу поперед. літ. канонів і змінити свої по­гляди на мистецтво загалом, при­звело до від­мови членів угрупова­н­ня від політично заангажов. текс­тів — про україно-соборно-незалежність не писали принципово, це була перша спроба тотал. втечі від того, що називали тоді процесом боротьби за укр. державність, і декларували «чисте мистецтво». За твердже­н­ням Є. Барана, діяльність цього літ. обʼ­єд­на­н­ня ві­діграла «вирішал. роль у формуван­ні твор. облич­чя поколі­н­ня девʼяностих, яке заперечувало традиції псевдоромантики з її псевдогероями і псевдопатріот. пафосом». Її учасники роз­кривали про­блеми рідного «“малоросійства”, нац. яничарства, зодягненого у маску псевдопатріотизму». За словами науковця, поезія «Н. д.» має певні елементи де­структив. характеру, однак «це не було самометою, це була велика туга за справжнім. “Н. д.” була літгуртом нео­романтичним у своїй основі». Натомість Н. Зборовська за­уважила, що з появою «Н. д.» почалося заверше­н­ня «карнавал. часів»: «апокаліпт. процесія, роз­почавшись у нашій літературі в кін. 80-х рр. карнавал. сміхом, не­вдовзі змінюється постколоніал. “де­пресив. син­дромом”, що набирає дедалі поширенішого характеру», вона ж влучно охарактеризувала при цьому й особливості світо­гляд. концепції «Н. д.»: «посилаючи від­верто іронічну гримасу футуристу 20-х рр. М. Семенку і прихов. скепсис щодо веселощів бубабіста, здекларували де­пресивну, похмуру ходу остан. поетів у перед­день апокаліптич. затемне­н­ня світу». В. Неборак указав на від­мін­ність між членами «Н. д.» як пред­ставників нового поет. поколі­н­ня та карнавал. творчістю літ. групи 1980-х рр. «Бу-Ба-Бу», за­значивши, що для нової поезії, що пере­буває «в опозиції до самого духу карнавалу», головною є «висока трагедійність світос­прийня­т­тя, а не надутий пафос народників». Ю. Ковалів від­значив, що «Н. д.» по­єд­нувала традиції модернізму з вія­н­нями постмодернізму, уникаючи концепцій. крайнощів та соц. заангажованості. Учасники угрупова­н­ня видали 3 збірки під спіл. обкладинкою «Нова деґенерація» (Ів.-Ф., 1992). Л. Костенко високо оцінила вид., а О. Гончар цілковито роз­критикував: «похабщина, що поганить літературу, нахабство во­йовничих графоманів, засміченість літ. мови вульгаризмами, матерщиною й блатняц. жаргоном — все це, чим так охоче добувають собі ви­зна­н­ня “молоді дегенерати”». І. Андрусяк пояснив таке негативне ставле­н­ня письмен­ника до їхньої творчості тим, що О. Гончар «судив лише з назви групи». Після 1995 літ. гурт пере­став існувати — адже доводити що-небудь можна лише тоді, коли в тому є потреба.

Літ.: Зборовська Н. Заверше­н­ня епохи, або Українська літературна ситуація кінця 1980–90-х рр. // Курʼєр Кривбасу. 1996. № 61–64; Ципердюк І. «Нова деґенерація»: не­вдалі спроби тотальної втечі // Сучасність. 1996. № 3–4; Сварич Н. З. Художньо-естетичні засади літературного угрупова­н­ня «Нова деґенерація» // Мат. 2-ї Між­нар. наук.-практ. конф. «Пріоритети сучас. філології: теорія і практика» (м. Харків, 15–16 грудня 2017 р.). Х., 2017.

Н. З. Сварич

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2021
Том ЕСУ:
23
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Світ-суспільство-культура
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
72346
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
1 018
цьогоріч:
377
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 12
  • середня позиція у результатах пошуку: 11
  • переходи на сторінку: 2
  • частка переходів (для позиції 11): 1111.1% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Нова деґенерація / Н. З. Сварич // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-72346.

Nova degeneratsiia / N. Z. Svarych // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2021. – Available at: https://esu.com.ua/article-72346.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору