Нова Басань
Визначення і загальна характеристика
НОВА́ БАСА́НЬ — село Ніжинського (до липня 2020 — Бобровицького) району Чернігівської області. 2017 з Новобасан., Білоцерків., Веприц. і Новобиків. (див. Новий Биків) сільс. рад утвор. Новобасан. сільс. обʼєднану територ. громаду (234,08 км2, 5244 особи), до якої 2020 зараховано Вороньків. і Соколів. сільс. ради (нині тер. громади 326,7 км2). Н. Б. знаходиться на р. Недра (притока Трубежа, бас. Дніпра), за 130 км від обл. центру, 27 км від м. Бобровиця та бл. 2 км від межі з Київ. обл. Площа 12,39 км2. За переписом насел. 2001, проживала 3271 особа; станом на 1 січня 2019 — 2903 особи; переважно українці. Через Н. Б. проходить автомобіл. шлях Київ–Суми. Памʼятки археології місц. значення: кургани (2 тис. до н. е.) та поселення черняхів. культури (2–5 ст.). Назва села походить від малої р. Басанка (притока Трубежа), що протікає через с. Стара Басань. Засн. у серед. 15 ст. як фортеця для захисту кордонів від нападів військ Крим. ханства та Моск. царства. 1482, 1494 і 1497 зазнала знач. руйнувань від татар. загонів. За Люблін. унією 1569 відійшла від Великого князівства Литовського до Польщі. Жит. брали участь у козац.-селян. повстанні на чолі з Я. Острянином і Д. Гунею, Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1635 було 60, 1666 — 80, 1730 — 229 дворів. 1648–1782 — сотенне (Переяслав. полку), 1797–1923 — волосне містечко. 1781–96 — у складі Київ. намісництва; 1796–1802 — Малорос., 1802–1925 — Черніг. губ.; 1782–1923 — Козелец. пов. 1785 змуровано Косьмо-Демʼянів. (перебудовували 1877 і 1897), 1829 — Різдво-Богородичну, 1852 — Вознесен. (збереглася донині) церкви. Наприкінці 18 ст. частину земель придбали Кошелєви, Афендики та ін. поміщики, які збудували 2 винокурні. 1811 відкрито шкіряний, 1850 — восковий заводи. 1866 було 648 дворів, проживали 5568 осіб. Тоді ж проводили 6 ярмарків на рік. За Всерос. переписом 1897, — 1456 дворів, 7440 жит., 2 земські школи, б-ка. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — село Ніжин. округи; від 1932 — Черніг. обл. 1923–31 та 1935–59 — райцентр. 1931 засн. МТС, 1935 — маслозавод. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1939 мешкали 7466 осіб. Від 15 вересня 1941 до 21 вересня 1943 — під нім. окупацією. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світової війни загинули 698 воїнів-визволителів (споруджено обеліск Слави). Є брат. могили жертв нацизму та воїнів-визволителів. 1961 встановлено памʼятник Т. Шевченку, 2013 — памʼятний знак священику М. Полонському, 2016 — памʼятний знак воїнам-новобасанцям, які стали захисниками незалежності України. 1988 проживали 4013 осіб. Здавна мешканці займалися нар. промислами, зокрема килимарством і вишиванням. У Н. Б. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікар. амбулаторія. На Чернігівщині здобув популярність нар. хор. колектив «Колорит». Серед видат. уродженців — вчений-селекціонер у галузі тваринництва, політ. дiяч, академік НААНУ, Герой України М. Зубець, бiохiмiк, академік НАНУ М. Гулий, лікар Н. Гойда, мікробіолог С. Дяченко, фахівець у галузі будівництва автомобіл. доріг В. Заворицький, хімік-технолог Г. Сльозко; брати графік, живописець, письменник, нар. художник України Василь та письменник Андрій Лопати, письменник В. Лисенко, громад.-політ. діяч Ю. Глушко.
Літ.: Мисаковець А. Нарис історії Новобасанських церков. Чг., 2014.
Г. П. Волошина
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
