Нобелівська премія
НО́БЕЛІВСЬКА ПРЕ́МІЯ — міжнародна відзнака. Названа на честь її засн. — швед. інж.-хіміка, винахідника і промисловця А. Нобеля (1833–96). Згідно із заповітом, увесь його капітал (31 млн швед. крон) було переведено в акції, облігації та позики, прибуток від яких ділять на 5 рівних частин і щорічно присуджують у вигляді премій за праці в галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, літ-ри, а також за діяльність у справі зміцнення миру. 1968 Нац. банк Швеції з нагоди свого 300-ліття заснував ще одну Н. п. — за праці в галузі економіки. Лауреату Н. п. вручають золоту медаль із зображенням А. Нобеля і відповід. написом, диплом і чек на суму, розмір якої залежить від щоріч. прибутку Нобелів. фонду (2019 вона становила 9 млн швед. крон — бл. 950 тис. дол. США). Премії присуджують: Королів. АН Швеції (з фізики, хімії, економіки), Королів. Каролін. мед.-хірург. інститут у Стокгольмі (з фізіології або медицини), Швед. академія (з літ-ри), а також спеціально створ. Нобелів. комітет стортинґу (парламенту) Норвегії (за діяльність у зміцненні миру). Участь Норвегії в присудженні премії має істор. підґрунтя — до 1905 обидві країни були однією державою (швед.-норв. унія). Посмертно Н. п. не присуджують. Право висувати канд. на здобуття Н. п. мають особи, коло яких визначене положенням про кожен вид Н. п. Щорічно одноразово конфіденційно обирають по 6 фахівців із різних країн у відповід. галузях для висування канд. на наступ. рік (до 1 лютого подання надсилають у відповідні комітети з Н. п.). Обговорення представлених праць і голосування відбуваються таємно, розбіжності по кандидатурах до протоколів засідань не заносять. У пресі публікують тільки рішення щодо премій і їхнє коротке мотивування (окрім премій у справі зміцнення миру), що не підлягають оскарженню. Урочисті церемонії вручення Н. п. проводять 10 грудня — у річницю смерті А. Нобеля (у Швеції ця дата збігається з офіц. днем підняття держ. прапора). Премії в галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, літ-ри, економіки вручає в Стокгольмі король Швеції, за діяльність у зміцненні миру — голова Норвез. нобелів. комітету в Осло в присутності короля Норвегії. Вручення перших премій відбулося 1901. Серед лауреатів Н. п. є особи, життя та діяльність яких пов’язані з Україною: І. Мечников (1908), З.-А. Ваксман (1952; обидва — з фізіології або медицини), І. Тамм (1958), Л. Ландау (1962; обидва — з фізики), Ш.-Й. Агнон (1966, з літ-ри), С. Кузнець (1971, з економіки), Р. Гоффман (1981, з хімії), Г. Шарпак (1992, з фізики), С. Алексієвич (2015, з літ-ри); у різний час на здобуття Н. п. висували кримськотатар. культ.-осв. діяча, педагога та письменника Ісмаїл-бея Гаспринського, укр. поетів і письменників І. Франка, П. Тичину, М. Бажана, І. Багряного, У. Самчука, Олеся Гончара та ін.
Рекомендована література
- Е. Bergengren. Alfred Nobel. The Man and his Work. London, 1962;
- Лауреаты Нобелев. премии. Т. 1–2. Москва, 1992;
- Сульман Р. Завещание Альфреда Нобеля: история Нобелевской премии. Москва, 1993;
- Левченко О. С. Нобелівська інтелектуальна еліта й Україна. Т., 2000;
- 2003.
Завантажити статтю
