Нісонський Павло Георгійович
НІСО́НСЬКИЙ Павло Георгійович (12. 12. 1918, Київ — 26. 04. 1983, Івано-Франківськ) — літературознавець, критик, письменник. Кандидат філологічних наук (1955). Закін. Київський університет (1941) та аспірантуру Київ. пед. інституту (1948). Учителював 1941–43 у м. Ізюм (Харків. обл.) та Саратов. обл. (РФ); 1943–44 — на комсомол. роботі в Полтав. обл., був літпрацівником г. «Молодь України», «Київська правда» та «Вільна Україна»; викладав укр. літературу в Кіровогр. (нині Кропивницький, 1948–54), Станіслав. (нині Івано-Франківськ, 1954–56 та 1957–83, у 1960–73 — зав. однойм. каф.), Крим. (Сімферополь, 1956–57) пед. інститутах, Коломий. учител. інституті (нині Івано-Фр. обл., 1954–55). Очолював заг.-інститут. літ. студію (1964–80), на засіданнях якої гартувалися такі письменники, як Я. Дорошенко, В. Качкан, М. Бабій, Ю. Винничук, С. Процюк, О. Слоньовська, С. Хороб та ін. Автор літ. портрета «Микола Бажан» (1959), літературозн. нарису «Полум’яне серце поета (Про творчість М. Бажана)» (1974); роману-хроніки «Тобі любов моя» (1962; усі — Київ), поет. циклу «Роксолана» («Жовтень», 1970, № 7). Підготував рукописи поет. зб. «Із ліричних записів останніх літ» та монографії про укр.-польс. літ. зв’язки. Перекладав із польс., рос. та білорус. мов.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Мотиви інтернаціоналізму в українській радянській поезії післявоєнних років. К., 1973; До питання «Василь Стефаник і польська література» // Співець знедоленого селянства: Відзначення сторіччя з дня народж. В. Стефаника. К., 1974; До проблематики роману Т. Голуя «Троянда і палаючий ліс» // Пробл. слов’янознавства. 1980. Вип. 21.
Завантажити статтю
Людина 
