НІРІНБЕ́РГ Павло Рафаїлович (31. 05. 1936, Він­ниця — 05. 08. 2008, м. Нью-Йорк, США) — архітектор. Державна премія СРСР у галузі архітектури (1983). Заслужений архітектор УРСР (1985), дійс. чл. Укр. академії архітектури (1994). Член СА СРСР (1965) та УРСР (1965). Закін. Ленінгр. інж.-буд. ін­ститут (нині С.-Пе­тер­бург, 1963). На 5-му курсі пере­міг у твор. конкурсі і взяв участь в оформлен­ні декількох обʼєк­тів Ленін­града в рамках під­готовки до Всесвіт. фестивалю молоді та студентів у Гельсинкі. Працював 1963–66 у м. Красноярськ (РФ), де побудував приміще­н­ня міськвиконкому, міськ­кому партії, Палац молоді. Від 1967 — гол. архітектор ін­ституту «Дні­процивіль­проект» (Дні­пропетровськ, нині Дні­про). У 1970–80-х рр. вплинув на роз­виток дні­проп. архіт. школи. Спроектував осн. громад. будівлі міста, зокрема житл. р-ни Сонячний (1968–76), Мандриківський (1975–79, монолітні 28- та 29-поверх. будинки, зведені за технологією ковзної опалубки), Лоцманський (нині Пере­мога, 1981); Будинок книги на розі про­спекту Д. Яворницького та вул. В. Вернадського (1976, 18-типоверх. будинок із 2-поверх. книгарнею); міський лекторій у парку Т. Шевченка (1977); цирк (1977–80); приміще­н­ня міськради (1983). Емігрував 1998 до США. Брав участь в між­нар. архіт. конкурсах, зокрема серед кращих робіт — його проект театр. кас у Нью-Йорку. Писав акварел. пейзажі. Персон. ви­ставки — у Києві та Дні­пропетровську (обидві — 1994). На його честь у Дні­прі 2016 на­звано вулицю, а на фасаді будинку, де він мешкав 12 р., 2018 від­крито мемор. дошку.