Нірінберг Павло Рафаїлович
НІРІНБЕ́РГ Павло Рафаїлович (31. 05. 1936, Вінниця — 05. 08. 2008, м. Нью-Йорк, США) — архітектор. Державна премія СРСР у галузі архітектури (1983). Заслужений архітектор УРСР (1985), дійс. чл. Укр. академії архітектури (1994). Член СА СРСР (1965) та УРСР (1965). Закін. Ленінгр. інж.-буд. інститут (нині С.-Петербург, 1963). На 5-му курсі переміг у твор. конкурсі і взяв участь в оформленні декількох об’єктів Ленінграда в рамках підготовки до Всесвіт. фестивалю молоді та студентів у Гельсинкі. Працював 1963–66 у м. Красноярськ (РФ), де побудував приміщення міськвиконкому, міськкому партії, Палац молоді. Від 1967 — гол. архітектор інституту «Дніпроцивільпроект» (Дніпропетровськ, нині Дніпро). У 1970–80-х рр. вплинув на розвиток дніпроп. архіт. школи. Спроектував осн. громад. будівлі міста, зокрема житл. р-ни Сонячний (1968–76), Мандриківський (1975–79, монолітні 28- та 29-поверх. будинки, зведені за технологією ковзної опалубки), Лоцманський (нині Перемога, 1981); Будинок книги на розі проспекту Д. Яворницького та вул. В. Вернадського (1976, 18-типоверх. будинок із 2-поверх. книгарнею); міський лекторій у парку Т. Шевченка (1977); цирк (1977–80); приміщення міськради (1983). Емігрував 1998 до США. Брав участь в міжнар. архіт. конкурсах, зокрема серед кращих робіт — його проект театр. кас у Нью-Йорку. Писав акварел. пейзажі. Персон. виставки — у Києві та Дніпропетровську (обидві — 1994). На його честь у Дніпрі 2016 названо вулицю, а на фасаді будинку, де він мешкав 12 р., 2018 відкрито мемор. дошку.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
