Нірвана

Визначення і загальна характеристика

НІРВА́НА (у перекладі зі санскриту — затухання) — одне з головних понять індійської релігійно-філософської традиції, що позначає стан згасання усіх мирських бажань людини, її вивільнення й порятунку. В індійських дгармічних ученнях — буддизмі, джайнізмі, індуїзмі та сикхізмі — сотеріологічний ідеал, найвищий стан, якого може досягнути людина, належно практикуючи, і, завдяки якому, вона звільнюється від наступних народжень у світі сансари. Сутнісними ознаками останньої є страждання і неавтентичне буття. Витоки вживання Н. у сотеріологічному сенсі сягають 6 ст. до н. е. і збігаються з добою шраманів, тобто середовищем неортодоксальних ведійських професійних шукачів духовної істини (наприклад, адживіки, джайни, буддисти). Саме в цей час в Індії з’явилася філософія. Вважають, що засновники джайнізму (Вардгамана, він же — Магавіра, Джина, Тиртханкар) та буддизму (Сиддгартха Ґаутама, він же — Будда Шак’ямуні) досягли Н. У джайнізмі відомий мислитель Кундакунда (3–4 ст.) у трактаті «Ніяма-сара» під Н. розуміє стан сиддг, тобто досконалих душ, які позбулися тілесної оболонки. В індуїзмі Н. набуває сотеріологічного значення у давньоіндійській епосі «Магабгарата» (наприклад, у таких частинах епосу як «Бгаґавадґіта», «Мокшадгарма»), є в пуранах («Курма пурані», «Лінґа пурані»), йогічних текстах («Шива самгіті»). Окрема упанішада, призначена для індійських аскетів (санньясинів), так і називається «Нірвана упанішада». Як йоґін у «Бгаґавадґіті», так й аскет у «Нірвана упанішаді», досягаючи Н., вступають у трансцендентні стосунки з Абсолютом: Крішною — у першому випадку, й Брагманом — у другому. В обох згаданих текстах підкреслюється таємничість учення про Н. У сикхізмі під Н. розуміють вічне блаженство, якого досягає душа відданого під час її злиття з Господом. У джайнізмі, індуїзмі, сикхізмі Н. поступається або співіснує з іншою спеціальною термінологією (насамперед мокша) для позначення сотеріологічного ідеалу. Натомість у буддизмі, для якого характерні найповніші уявлення про Н., саме за ним закріпилося ключове позначення остаточної мети людини.

Ю. Ю. Завгородній

Нірвана у буддизмі

Н. у буддизмі — поняття буддійської думки, що позначає істинно реальне буття на противагу сансарі — мирському буттю. Якщо головною ознакою світу сансари є страждання, то його відсутність є провідною ознакою Н. Таким чином, досягнення Н. є головною сотеріологічною метою буддизму. Існує декілька тлумачень етимології терміна. У тексті «Аттхакаваґґи» (одному із розділів «Суттаніпати») Н. образно змальовано як стан, що настає, коли «вітер задмухав полум’я [пристрастей, які спричиняють страждання, насамперед це “три отрути”: жадоба, гнів та невідання]». Однак більш точним вважають образ пасивного згасання полум’я в олійному світильнику через вичерпання палива, що його живило. 

Існують також інші варіанти тлумачення слова нірвана, що базуються на таких етимологічних припущеннях, як «відсутність бажань», «вихід з лісу». Н. як «припинення страждання» є третьою з Чотирьох шляхетних істин буддизму: істина страждання (duḥkha-satya), істина причини [страждання] (samudaya-satya), істина припинення [страждання] (nirodha-satya) та істина шляху [до припинення страждання] (mārga-satya). Згідно з наріжним буддійським вченням про «не-“я”», «неіснування/відсутність “я”» (anātman), з точки зору реальності наше «я» є ілюзією, натомість реально існує лише струмінь психофізичних елементів — дгарм (dharma). Усі дгарми належать до однієї з 2-х категорій — зумовлених (saṁskṛta) чи незумовлених (asaṁskṛta). Класифікація школи тхеравада містить 82 дгарми: 81 зумовлену та одну незумовлену — Н. У класифікаціях певних шкіл до категорії незумовлених дгарм належать інші дгарми. За змістом усі ці дгарми відповідають буддійському уявленню про незумовлене буття і є, таким чином, результатом більш докладного аналізу однієї реальності — Н. Зокрема, у більш пізніх класифікаціях чітко помітно, що онтологічним субстратом Н. є порожнеча/простір-акаша (ākāśa). Із цією ідеєю пов’язане характерне для буддизму метафоричне порівняння Н. з небом-акаша (палі ākāsa): наприклад, у вірші № 82 «Про аргатів» з палійської «Дгаммапади» долю аргата порівнюють із політом птаха у небі, що не залишає за собою сліду. Аргат як адепт, що до кінця пройшов шлях удосконалення, більше не повертається у світ сансари, його перенародження припиняються (його «слід» у бутті зникає, як слід птаха у небі). Те, що сансара, на противагу Н., є світом перенароджень, відображено у китайському перекладі цього терміна, що буквально означає «народження-та-смерті». Існує уявлення про «Н. із залишком» (sopadhiśeṣanirvāṇa) — Н., досягнута Буддою в момент просвітлення під деревом бодгі, і «Н. без залишку» (anupadhiśeṣanirvāṇa або nirupadhiśeṣanirvāṇa) — парінірвана Будди, а також про «остаточну Н. шарір [Будди]» (śarīraparinirvāṇa) — коли зі світу остаточно зникають будь-які сліди присутності у ньому Будди (зокрема його шаріри, що зберігаються у ступах тощо).

Згідно з твердженням видатного індійського мислителя магаяни, засновника школи мадг’ямака, Наґарджуни, «сансара — це і є нірвана». Воно спирається на логічний умовивід: позаяк речі світу сансари є зумовленими, вони реально не існують, але оскільки вони реально не існують, то просто нічому і нікому зазнавати страждання, а значить, страждання не може існувати, а світ, де немає страждання, це і є Н. Отже, сансара і Н. «не відрізняються ані на волосинку». Сансара та Н. не утворюють одне ціле, а є одним цілим, однією реальністю. Їх розрізнення є суто абстрактним. Буддійська класифікація дгарм виходить із того, що всі дгарми є дгармами свідомості, відповідно, Н. є «порожнечею» (акаша) свідомості, яку в буддійській літературі також порівнюють із дзеркалом. У цьому сенсі Н. виступає як звільнення свідомості. Через це у більш пізній традиції, наприклад, у школі чань-дзен у центрі уваги опиняється не так Н., як просвітлення. Оскільки у звичайному вжитку вислів «піти у Н.» набув значення «померти» («упокоїтися»), у школі чань-дзен був іронічний вислів, що належить наставнику Ма-цзу Дао-і: найстрашніше, це піти у Н., так і не досягнувши просвітлення.

А. Ю. Стрелкова

Завантажити статтю