Німчук Дмитро

НІМЧУ́К Дмитро (04. 10. 1897, с. Ясіня Мараморос. комітату, нині смт Рахів. р-ну Закарп. обл. — 1945) — громадсько-політичний і культурний діяч. Закін. Ужгород. торг. академію (діяла у 1922–25), де по­зна­йомився з патріотично налаштованими діячами краю і захопився ідеєю від­родже­н­ня укр. державності. У період існува­н­ня в Ясіні Гуцульської республіки (листопад 1918 — червень 1919) був особистим радником її кер. С. Клочурака. Згодом брав активну участь у культ.-осв. діяльності, зокрема заснував у рідному селі читальню товариства «Просвіта», організував спортивний клуб «Січ», проводив зʼ­їзди закарп. молоді, редагував часописи «Вперед» і «Лісовий робітник». Від 1937 — за­ступник голови кра­йового від­діл. товариства «Просвіта», деякий час працював за фахом у Під­карп. банку (Ужгород). У часи становле­н­ня Карпатської України (жовтень 1938) — чл. 1-ї Руської центр. нар. ради, спів­­автор зверне­н­ня до премʼєр-міністра Чехо-Словач­чини Я. Сирови з вимогою на­да­н­ня автономії краю та створе­н­ня його уряду. Тоді ж при­знач. дир. кра­йового уряду з питань забезпече­н­ня робітників на Закарпат­ті. У листопаді 1938 уві­йшов до складу оператив. групи, що під час на­ступу угор. військ за­ймалася евакуацією держ. майна з Ужгорода до нової столиці краю — м. Хуст (нині Закарп. обл.). На поч. 1939 став чл. проводу Укр. нац. обʼ­єд­на­н­ня та Карпат. Січі. 12 лютого 1939 обраний послом Сойму Карпат. України, 15 березня того ж року взяв участь у першому його засі­дан­ні. Після окупації Закарпа­т­тя угор. військами ви­їхав до Братислави. За­арешт. і закатований ґестапо.

Завантажити статтю