КОВА́НЬКО Олександр Матві­йович (04(16). 03. 1856, С.-Петербург — 20. 04. 1919, Одеса) — військовик. Батько Олександра й Андрія Кованьків. Походив зі старовин. укр. козацько-старшин. роду. Генерал-лейтенант (1913). Закін. Микол. інж. училище (1878). Брав участь у рос.-турец. війні 1877–78. Від 1885 командував першою у рос. армії повітроплав. частиною (від 1910 — Офіцер. повітроплав. школа). Засн. вітчизн. школи повітроплава­н­ня, особисто здійснив 80 польотів. Уперше у світі викори­став польоти на аеро­статах для наук. дослідж. атмо­сфери та ви­вче­н­ня впливу польоту на організм людини. Домігся за­провадже­н­ня виробництва аеро­статів і дирижаблів у Росії, роз­робив низку оригін. кон­струкцій. 1894 за­пропонував проекти аероплана й повітр. гвинта. Під час рос.-япон. війни 1904–05 командував 1-м Сх.-Сибір. повітроплав. баталь­йоном, організував бо­йове за­стосува­н­ня привʼязних аеро­статів для коригува­н­ня артилер. вогню та спо­стереже­н­ня за противником. Після більшов. пере­вороту 1917 продовжив працювати на поперед. посаді, у вересні 1918 ви­йшов у від­ставку. На поч. 1919 через різке погірше­н­ня стану здоровʼя ви­їхав на лікува­н­ня до Одеси, де й помер.