НІ́МЧЕНКО Кузьма Па­влович (1899, станиця Пашківська, нині у межах м. Краснодар, РФ — 1973, там само) — бандурист, педагог. Гри на бандурі навч. у В. Ємця. Закін. Пашків. Олександрів. училище (1913), Катеринодар. чол. гімназію (нині Краснодар, 1916; одержав зва­н­ня учителя початк. училищ), навч. у Краснодар. консерваторії (1920–23; кл. вокалу В. Антонової). Учителював. У 1922 роз­почав концертну діяльність як арт. естради (бандурист-спів­ак) Краснодар. бюро союзу «Рабіс». Спочатку грав на діатон., згодом — на хромат. (ймовірно, роботи А. Паплинського) бандурі. Ви­ступав на Кубані, а також у Києві, Харкові, Одесі, Воронежі (РФ), Тбілісі. Сприяв становлен­ню й роз­витку бандур. виконавства в Україні у 1920–30-х рр. Заснував кл. бандури в Одес. муз.-драм. ін­ституті (1930–33), створив і очолив ансамбль бандуристів. Разом з І. Молчановим та М. Вілінським здійснив пере­кладе­н­ня для ансамблю бандуристів творів Л. ван Бетговена, Ф. Мендельсона, З. Фібіха, Ф. Шопена, Ф. Шуберта. Написав під­ручник гри на бандурі (у рукописі). 1933 повернувся на Кубань, де продовжив ви­ступати у складі чол. тріо бандуристів. Ре­прес., після засла­н­ня проживав у рідній станиці. Перші бандури виготовив разом з братом Іваном. Уперше за­стосував демпфер (для при­глушува­н­ня при­звуків) на хромат. бандурі. Працював над удосконале­н­ням і випуском оркестр. бандур: пік­коло, прими (1 і 2), тенора, баритона та баса (загалом 14 інструментів) на муз. ф-ці Укр. філармонії, вдосконале­н­ням механіки піаніно та клавесина, роз­робив вібруючу гітару, струн. орган «цимбраліно» та ін. У Ялтин. музеї кобзарства Криму й Кубані збереглася бандура роботи Н. 1920-х рр., що має 30 діатон. приструнків і 14 басів, на деці паралельно роз­міщено 3 круглі ро­зетки-голосники (вмонтований демпфер не зберігся).