Новомінська

НОВОМІНСЬКА́ – станиця у Канівському районі Краснодарського краю РФ. Знаходиться на берегах р. Албаши, за 140 км від м. Краснодар, 30 км від райцентру. Є адм. центром сільс. поселення, до якого входять станиця Н. (станом на 2010 мешкала 11 971 особа), хутори Красний Очаг (140), Чапаєв (70), Восточний (17). Засн. 1821 як курінне поселення козаками-переселенцями з Полтав. і Черніг. губ., яких зарахували до складу Чорномор. козац. війська, а також частиною козаків Мінського (Менського) курін. поселення (його назва походить від м. Мена, нині Черніг. обл.) у Єйському окрузі Чорноморії. Від 1842 — станиця Єйського округу. З часом наголос у назві Н. змістився на останню літеру. 1857 у станиці було 579 дворів (3002 мешканці). Від 1860 — у складі Кубан. обл. і Кубан. козац. війська. Від 1870 Н. належала до Єйського пов., від 1888 — Єйського відділу Кубан. обл. 1882 у станиці було 880 дворів (5913 мешканців). Діяли 10 торг. лавок, 4 кузні, 2 маслобійні. 1870 зведено церкву і 2-класну школу. Під час воєн. дій 1918–20 більшість новомінчан воювала проти більшовиків у складі Добровол. і Кубан. армій. За деякими оцінками, під час голодомору 1932–33 померло декілька тисяч осіб. 1934–53 Н. була райцентром. Від 1937 — у складі Краснодар. краю. Серед уродженців — історик, археограф С. Підгайний; бандурист, педагог, актив. діяч укр. відродження на Кубані І. Гавриш (1901–85).

Літ.: Азаренкова А. С., Бондарь И. Ю., Вертышева Н. С. Основные административно-территориальные преобразования на Кубани (1793–1985 гг.). Краснодар, 1986; Советская деревня глазами ВЧК–ОГПУ–НКВД. 1918–1939: Док. и мат. Т. 3, кн. 1. Москва, 2003.

А. М. Авраменко

Рекомендована література

Азаренкова А. С., Бондарь И. Ю., Вертышева Н. С. Основные административно-территориальные преобразования на Кубани (1793–1985 гг.). Краснодар, 1986;
Советская деревня глазами ВЧК–ОГПУ–НКВД. 1918–1939: Док. и мат. Т. 3, кн. 1. Москва, 2003.