Новопетрівка село Бердянського району

НОВОПЕТРІ́ВКА  — село Бердянського району Запорізької області. Наприкінці грудня 2016 Новопетрів. сільс. раду (підпорядк. села Куликівське та Старопетрівка) зараховано до Осипенків. сільс. об’єднаної територіал. громади. Н. знаходиться на узбережжі Азовського моря та на лівому березі р. Берда (на пд.-зх. околиці — її гирло). Від 2016 охороняють ланшафт. заказник місц. значення Заплава річки Берди (185 га). Вище за течією, на Пн. прилягає с. Старопетрівка; у тому ж напрямі, за бл. 6 км розташ. с. Осипенко. Відстань до Запоріжжя — 210 км, до м. Бердянськ — бл. 4 км. Пл. села 3,5 км². За переписом насел. 2001, проживала 2161 особа; переважно українці. У Покосній балці обстежено поселення доби бронзи. Історія села починається 1770, коли на Берді збудували Петрів. фортецю Дніпров. укріпленої лінії (донині збереглися залишки ровів). Тут діяв посилений карантин. пост, а від 1776 — митна прикордонна застава. Були зведені кам’яні будинки для військ. старшини та казарми. Поступово побл. фортеці селилися відставні солдати, працівники допоміж. служб і селяни з ін. тер. Рос. імперії, унаслідок чого виникла невелика слобідка. 1776 мешкали 618 осіб. 1779 Петрів. фортецю офіційно ліквідували, оскільки після Кючук-Кайнарджій. угоди 1774 вона втратила оборонне значення. До того часу слобідка перетворилася на Петрівський посад. Місц. жит. переважно займалися с. госп-вом, а також рибальством. 1802–1920 — у складі Таврій., 1920–21 — Олександрів., 1921–22 — Запоріз., 1922–25 — Катеринослав. губ. 1829 тут оселилася частина колиш. козаків Задунай. Січі. У цей період Петрівський посад став станицею, а мешканців зарахували до Азов. козачого війська. Відтоді тут розташували військ. штаб, канцелярію отамана, станичне правління і в’язни­цю. Згодом засн. військ. шпиталь, парафіял. училище, зведено церкву. В липні 1855 під час Крим. вій­ни англо-француз. ескадра з моря обстріляла станицю та намагалася висадити десант, але козаки цьому завадили. 1865 після ліквідації Азов. козачого війська станиця перетворилася на село Н. (на відміну від розташ. неподалік Старопетрівки). Частина козаків переселилася на Пн. Кавказ і Кубань. Водночас сюди пере­їхало багато держ. селян із Черніг., Полтав., Курської та ін. губ. Від серед. 19 ст. до 1923 — у складі Бердян. пов. 1869 відкрито однокласне міністер. училище, що пізніше перетворили на земську початк. школу. 1886 було 215 дворів, проживали 1282 особи; 1902 — відповідно 361 і 2713. На поч. 20 ст. працювали 3 кузні, 2 олійниці, цегельня, кілька вітр. млинів і різних майстерень, зокрема й теслярські та з виготовлення кінської збруї. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–25 — село Бердян., 1925–30 — Маріуп. округ; 1932–39 — Дніпроп., від 1939 — Запоріз. обл.; 1923–25 — Новоспасів., 1925–39 та від 1958 — Бердян., 1939–58 — Осипенків. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 8 жовтня 1941 до 16 вересня 1943 — під нім. окупацією. У брат. могилі поховано 38 рад. воїнів-визволителів. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули 166 воїнів-земляків. У рад. період працювало одне з найбільших у Бердян. р-ні с.-г. підприємство, що мало 8,3 тис. угідь, з них 5,7 тис. орних земель. У Н. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Діє низка готел. і оздоров. закладів, зокрема пансіо­нати «Новопетрівка», «Евеліна», садиба «Петрівська гавань», гостьовий дім «Анастасія», дит. табір «Весна». Серед видат. уродженців — письменник, поет В. Сіренко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю