Новопетрівське

НОВОПЕТРІ́ВСЬКЕ – село Миколаївського (до липня 2020 — Новоодеського) району Миколаївської області. Н. знаходиться на лівому березі Південного Бугу (впадає у Дніпровсько-Бузький лиман), неподалік його притоки Сухий Яланець, за 37 км від Миколаєва, 12 км від м. Нова Одеса та 18 км від залізнич. ст. Баловне. Пл. села 4,6 км². За переписом насел. 2001, у Новопетрів. сільс. раді проживали 2527 осіб, з них у Н. — 2369, у с. Зайве — 158 осіб; переважно українці. Побл. Н. проходить автомобіл. шлях нац. значення Благовіщенське (Кіровогр. обл.)–Миколаїв. В околицях села виявлено поселення скіф. часу. Тут тривалий період знаходився козац. зимівник. На думку дослідників, Н. виникло у 2-й пол. 18 ст. Від 1775 навколишні землі контролювали козаки Нововербованого полку й арнаут. переселенці. На той час мешканці займалися хліборобством, виноградарством, садівництвом і скотарством. 1785 сформовано Бузький козац. полк (1500 козаків і поселенців), що у наступ. році був поділений на 1-й і 2-й Бузькі козац. полки на чолі з І. Касперовим та П. Скаржинським. Ними керував командувач Бузького єгер. корпусу М. Кутузов, штаб якого містився у Н. 1786 освячено Микол. церкву, що у 20 ст. була значно пошкоджена. Від поч. 19 ст. — козац. станиця. 1817 козаки були переведені у ранг військ. поселенців, а побузькі станиці увійшли до складу 1-го і 2-го полків Бузької улан. дивізії. Від 2-ї пол. 1850-х рр. — село Херсон. пов. Херсон. губ. Належало до Гур’їв. волості, що 1923 увійшла до Новоодес. р-ну. 1886 були 423 двори, мешкали 2495 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–21 — у складі Микол., 1921–25 — Одес. губ.; 1923–30 — Микол. округи; 1932–37 — Одес., від 1937 — Микол. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 15 серпня 1941 до 28 березня 1944 — під нім. окупацією. Нацисти вбили 8 осіб. На фронтах 2-ї світової війни воювали 830 воїнів-земляків, з них 238 були вбиті (встановлено пам’ятник). Побл. села загинув льотчик, Герой Радянського Союзу О. Амосов. У 2-й пол. 20 ст. тут створ. потуж. агропром. садівничий комплекс. За значні досягнення у с.-г. виробництві стали Героями Соц. Праці тракторист Г. Лисенко та його помічник І. Балануца, ланкові-бавовнярі Н. Лисенко, М. Понурко, О. Вербецька, Т. Качан, Т. Балакан. 1983 відкрито оздоров. табір «Прибужанка». У Н. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. На пн.-зх. околиці — лісовий масив (720,4 га, переважає сосна звичайна), насаджений у серед. 1960-х рр. для того, щоб припинити наступ пісків на село. Об’єкти природно-заповід. фонду місц. значення: гідрол. пам’ятка природи Джерело (охороняють від 1972) та ландшафт. заказник Новопетрівські плавні (200 га, від 1993). Серед видат. уродженців — художник М. Штомпель.

Н. С. Ревта