Новопокровка смт Дніпровського району

НОВОПОКРО́ВКА (до 1859 — Шамшове, 1859–1946 — Покровка) — селище міського типу Дніпровського (до липня 2020 — Солонянського) району Дніпропетровської області. У жовтні 2015 з Новопокров. селищ. (підпорядк. села Котлярівка, Малинове, Дружелюбівка), Мопрів. (Водяне, Григорівка, Суданівка, Товариський Труд, Тракторне) та Павлів. (Войкове, Мирне, Пропашне) сільс. рад утвор. Новопокров. селищну об’єднану територіал. громаду (229,3 км², 4207 осіб, 14 насел. пунктів). У наступ. році Войкове перейменували на Квітуче, Мопрівське — на Багате. 2020 до Новопокров. громади (нині 530,4 км², 7955 осіб, 33 насел. пункти) зарахували Івер. (до 2016 — Дзержинів.) раду із селами Ганно-Мусіївка (до 2016 — Червоноармійське), Кашкарівка, Мала Калинівка, Миколо-Мусіївка, Миропіль, Олександрівка, Осипенко, Розтання та Олександропіл. раду з селами Бутовичівка, Вільне, Гаркушине, Долинське, Кринички, Михайлівка, Новоандріївка, Петриківка і с-ще Тихе. Н. знаходиться на р. Комишувата Сура (притока Мокрої Сури, бас. Дніпра), за 69 км від м. Дніпро, 30 км від смт Солоне та 18 км від залізнич. ст. Рясна (до 2017 — Єлізарове). Площа 4,26 км². За переписом насел. 2001, проживали 2173 особи (складає 81,8 % до 1989); станом на 1 січня 2020 — 1775 осіб; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях Одарівка–Вищетарасівка (обидва — Дніпроп. обл.). Досліджено кілька давніх курганів. Засн. 1783 генерал-майором О. Шамшовим. 1784–96 — у складі Катеринослав. намісниц­тва; 1796–1802 — Новорос., 1802–1925 — Катеринослав. губ.; 1784–1923 — Катеринослав. пов. 1848 освячено Свято-Покров. церкву. 1859 на її честь село почали називати Покровкою. Тривалий час воно було центром Новопокров. волості (назву з додаванням «ново» отримала, бо у Катеринослав. пов. вже існувала волость із центром у с. Покровське, нині Нікопол. р-ну). 1886 було 178 дворів, проживали 979 осіб. У цей період двічі на рік збирали ярмарки. За Всерос. переписом насел. 1897, кількість жит. зросла до 1962 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Дніпроп. (до 1926 — Катеринослав.) округи; від 1932 — Дніпроп. обл. 1923 із Солонян., Микіл., Новопокров. і Широчан. волостей утвор. Солонян. р-н, до якого Н. відтоді з перервою й належала (до серед. 2020). Від 2 серпня 1941 до 28 листопада 1943 — під нім. окупацією. На брат. могилі воїнів-визволителів споруджено пам’ят­ник. 1946–62 — райцентр. 1959 проживали майже 3 тис., 1963 — 3169 осіб. Від 1960 — смт. У рад. період за місц. колгоспом було закріплено 8592 га с.-г. угідь, з них 7531 га орних земель. Госп-во спеціалізувалося на виробництві свинини. Тут побудували свиновідгодівел. комплекс на 15 тис. голів. Із Н. пов’язані життя та діяльність засл. вчителя України В. Сиволоба, який 1963–91 був дир. Новопокров. серед. школи з вироб. навчанням, а 1991–2008 — Новопокров. обл. пед. гімназії-інтернату для учнів 8–11 класів. Нині працюють с.-г. підприємство та кілька фермер. госп-в. Діють заг.-осв. школи, дитсадок; Будинок культури, б-ка; Центр первин. мед.-сан. допомоги. Функціонує Новопокров. нар. театр. Є пожежна станція. Потреби вірян забезпечує Свято-Троїц. церква. Серед видат. уродженців — лікар-хірург І. Бондаренко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю