Новосадський Микола Іванович
Визначення і загальна характеристика
НОВОСА́ДСЬКИЙ Микола Іванович (01(13). 05. 1859, с. Великі Пузирки Ізяслав. пов. Волин. губ., нині Шепетів. р-ну Хмельн. обл. — 29. 06. 1941, Москва) — фахівець з класичної філології. Доктор грец. словесності (1901), член-кореспондент АН СРСР (1917). Заслужений діяч науки РРФСР (1939). Закін. Істор.-філол. інститут (С.-Петербург, 1883), де й працював (1887–88). У 1884–86 перебував у наук. відрядженні в Греції. 1886–88 викладав у С.-Петербур. гімназії Г. Відемана; 1888–1906 — професор кафедри грец. словесності, водночас 1905–06 — декан істор.-філол. факультету та в. о. ректора Варшав. університету; 1907–22 — професор кафедри епіграфіки Моск. археол. інституту. Водночас від 1909 (з перервою) — у Моск. університеті: 1909–29 — ординар. професор кафедри грец. словесності, від 1934 — проф., 1937–41 — завідувач кафедри давніх мов істор. ф-ту. За сумісн. 1919–34 — завідувач відділу класич. філології, гол. бібліотекар, учений консультант Всесоюз. б-ки; 1921–29 — в Інституті літ-ри і мовознавства (обидва — Москва). Наукові дослідження: історія антич. літ-ри, театру, музики та образотвор. мистецтва; давньогрец. міфологія, епіграфіка й археологія, палеографія та текстологія.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Котито. С.-Петербург, 1886; Елевсинские мистерии. С.-Петербург, 1887; Культ кавиров в Древней Греции. Варшава, 1891; Орфические гимны. Варшава, 1900; Педагогические идеалы Платона. Варшава, 1904; Греческая эпиграфика. Ч. 1. Москва, 1909; Оратор Эсхин. Москва, 1912; История греческой драмы. Москва, 1912; Несколько заметок о греческих христианских надписях. Х., 1914; Реализм Гезиода. Ленинград, 1928.
Рекомендована література
Завантажити статтю
