Новосвітлівка

НОВОСВІ́ТЛІВКА — селище міського типу Луганського (до липня 2020 — Сорокинського) ра­йону Луганської області. 2020 Новосвітлів. селищ. раду (18 км²; під­порядк. села Катеринівка та Лисе) зараховано до Молодогвардій. громади. Н. знаходиться на р. Луганчик (притока Сіверського Дінця), за 36 км від м. Сорокине (до 2016 — Краснодон) та бл. 5 км від пд.-сх. окраїни Луганська. За пере­писом насел. 2001, проживали 3643 особи (складає 92,9 % до 1989), з них рідною мовою на­звали українську 54,43 %, рос. — 45,1 %; станом на 1 січня 2014 — 3717 осіб. Проходить автомобіл. шлях Луганськ–Сорокине. Побл. Н. виявлено сармат. похова­н­ня, зна­йдено рим. монети 2 ст. На­прикінці 18 ст. на карті доріг, якими возили вугі­л­ля з Лисичого байраку (нині тер. м. Лисичанськ Луган. обл.) на Луган. ливар. завод, на цих землях по­значено хутори Павлівка та Політрівка. Істор. датою утворе­н­ня Н. прийнято вважати 1860, коли сюди пере­їхало багато вихідців з Черніг., Полтав. і Курської губ. Згодом зʼявилися пере­селенці з Київ. губ. і зх. повітів Катеринослав. губ. До серед. 1870-х рр. село сформувалося в ниніш. межах, а при­близно до того ж періоду (за ін. даними — до поч. 20 ст.) усталилася сучасна назва в офіц. джерелах. Тривалий час новосвітлів. землі належали поміщикам Сомовим; територіально пере­бували у складі Микол. волості; 1796–1802 входили до Новорос., 1802–1919 — Катеринослав. губ.; до 1805 — Бахмут., 1805–1919 — Словʼяносерб. пов. 1897–99 споруджено Свято-Покров. церкву, що збереглася донині. Мешканці пере­важно за­ймалися с. госп-вом, не­значна частина працювала на луган. під­приємствах. 1907 під­приємець Я. Божко збудував завод з виготовле­н­ня черепиці. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1919–25 — у складі Донец. губ.; 1920–23 — Луган. пов.; 1923–30 — Луган. округи; 1932–38 — Донец., від 1938 — Ворошиловгр. (1958–70 та від 1990 — Луган.) обл. Від 1921 — волос. центр. У тому ж році в т. зв. Великій дільниці (Н. № 1) мешкали 1363, Малій дільниці (Н. № 2) — 606 осіб. 1923 утвор. Новосвітлів. р-н з Новосвітлів., Микол., Церковен., Макаро-Ярів., Давидо-Микол. та частин Перво­званів. і Станично-Луган. волостей. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. 1940 від­крито залізничну ст. Новосвітлівський. Від 18 липня 1942 до 12 лютого 1943 — під нім. окупацією. Діяло під­пі­л­ля. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 303 воїни-земляки, з них 138 загинули (встановлено памʼятник). У 2-х брат. могилах поховано 674 воїни-визволителі. 1949 новосвітлів. ланкові К. Ганжа та М. Сердюк удостоєні зва­н­ня Героя Соц. Праці. Від 1961 — смт. 1962–66 — у складі Станично-Луган., 1966–2016 — Краснодон., 2016–20 — Сорокин., від 2020 — Луган. р-нів. 1963 засн. радгосп «Новосвітлівський», за яким було закріплено понад 7,4 тис. га с.-г. угідь, з них 6,7 тис. га орних земель; 1995–2002 працювало однойм. с.-г. під­приємство, що обробляло понад 5 тис. га орних земель. 1979 мешкали 3248 осіб. На поч. 2010-х рр. функціонували заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, 2 б-ки; лікарня. У серпні 2014 Н. потрапила у зону бо­йових дій між військовими ЗС України та сепаратистами т. зв. Луган. нар. республіки, яким вдалося тут встановити свій контроль. С-ще за­знало знач. руйнувань, загинуло багато місц. мешканців і укр. військовослужбовців. 2020 по­становою ВР України у складі Молодогвардій. громади Н. зараховано до Луган. р-ну. Серед видат. уродженців — письмен­ник М. Бірюков. Із с-щем повʼя­зані життя та діяльність майстрині ліпле­н­ня з глини Н. Галак; Героїв Рад. Союзу М. Зінченка та М. Лашина.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю