Новосвітлівка

НОВОСВІ́ТЛІВКА  — селище міського типу Луганського (до липня 2020 — Сорокинського) району Луганської області. 2020 Новосвітлів. селищ. раду (18 км²; підпорядк. села Катеринівка та Лисе) зараховано до Молодогвардій. громади. Н. знаходиться на р. Луганчик (притока Сіверського Дінця), за 36 км від м. Сорокине (до 2016 — Краснодон) та бл. 5 км від пд.-сх. окраїни Луганська. За переписом насел. 2001, проживали 3643 особи (складає 92,9 % до 1989), з них рідною мовою назвали українську 54,43 %, рос. — 45,1 %; станом на 1 січня 2014 — 3717 осіб. Проходить автомобіл. шлях Луганськ–Сорокине. Побл. Н. виявлено сармат. поховання, знайдено рим. монети 2 ст. Наприкінці 18 ст. на карті доріг, якими возили вугілля з Лисичого байраку (нині тер. м. Лисичанськ Луган. обл.) на Луган. ливар. завод, на цих землях позначено хутори Павлівка та Політрівка. Істор. датою утворення Н. прийнято вважати 1860, коли сюди переїхало багато вихідців з Черніг., Полтав. і Курської губ. Згодом з’явилися переселенці з Київ. губ. і зх. повітів Катеринослав. губ. До серед. 1870-х рр. село сформувалося в ниніш. межах, а приблизно до того ж періоду (за ін. даними — до поч. 20 ст.) усталилася сучасна назва в офіц. джерелах. Тривалий час новосвітлів. землі належали поміщикам Сомовим; територіально перебували у складі Микол. волості; 1796–1802 входили до Новорос., 1802–1919 — Катеринослав. губ.; до 1805 — Бахмут., 1805–1919 — Слов’яносерб. пов. 1897–99 споруджено Свято-Покров. церкву, що збереглася донині. Мешканці переважно займалися с. госп-вом, незначна частина працювала на луган. підприємствах. 1907 підприємець Я. Божко збудував завод з виготовлення черепиці. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1919–25 — у складі Донец. губ.; 1920–23 — Луган. пов.; 1923–30 — Луган. округи; 1932–38 — Донец., від 1938 — Ворошиловгр. (1958–70 та від 1990 — Луган.) обл. Від 1921 — волос. центр. У тому ж році в т. зв. Великій дільниці (Н. № 1) мешкали 1363, Малій дільниці (Н. № 2) — 606 осіб. 1923 утвор. Новосвітлів. р-н з Новосвітлів., Микол., Церковен., Макаро-Ярів., Давидо-Микол. та частин Первозванів. і Станично-Луган. волостей. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. 1940 відкрито залізничну ст. Новосвітлівський. Від 18 липня 1942 до 12 лютого 1943 — під нім. окупацією. Діяло підпілля. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 303 воїни-земляки, з них 138 загинули (встановлено пам’ятник). У 2-х брат. могилах поховано 674 воїни-визволителі. 1949 новосвітлів. ланкові К. Ганжа та М. Сердюк удостоєні звання Героя Соц. Праці. Від 1961 — смт. 1962–66 — у складі Станично-Луган., 1966–2016 — Краснодон., 2016–20 — Сорокин., від 2020 — Луган. р-нів. 1963 засн. радгосп «Новосвітлівський», за яким було закріплено понад 7,4 тис. га с.-г. угідь, з них 6,7 тис. га орних земель; 1995–2002 працювало однойм. с.-г. підприємство, що обробляло понад 5 тис. га орних земель. 1979 мешкали 3248 осіб. На поч. 2010-х рр. функціонували заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, 2 б-ки; лікарня. У серпні 2014 Н. потрапила у зону бойових дій між військовими ЗС України та сепаратистами т. зв. Луган. нар. республіки, яким вдалося тут встановити свій контроль. С-ще зазнало знач. руйнувань, загинуло багато місц. мешканців і укр. військовослужбовців. 2020 постановою ВР України у складі Молодогвардій. громади Н. зараховано до Луган. р-ну. Серед видат. уродженців — письменник М. Бірюков. Із с-щем пов’я­зані життя та діяльність майстрині ліплення з глини Н. Галак; Героїв Рад. Союзу М. Зінченка та М. Лашина.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю