Новоселицьке родовище каолінів

НОВОСЕ́ЛИЦЬКЕ РОДО́ВИЩЕ КАОЛІ́НІВ – поклади каоліну на північно-східному схилі Українського щита. Знаходиться на правому березі р. Гнилий Тікич (притока Тікичу, бас. Південного Бугу), на пд.-зх. околиці с. Новоселиця Звенигород. р-ну Черкас. обл. Корис. копалиною є вторинні каоліни (перевідкладені), що утворюють 2 досить витриманих за потужністю горизонти у осад. товщі нижньокрейд. віку. Пром. значення має нижній підвугіл. пласт вторин. каолінів потуж. 0,4–24 м, в середньому 5 м. Розкривні породи представлені бурим вугіллям, пісками та глинами заг. потуж. до 35 м. Каоліни продуктив. шару сірі тонковідмулені, складаються з каолініту з домішкою гідраргіліту. Хім. склад: SiO₂ — 25,22–71,60 %, Al₂O₃+TiO₂ — 36,76–70,14 %, Fe₂O₃ — 0,21–7,63 %, CaO — 0,05–0,14 %, Na₂O — 0,07–0,38 %, MgO — 0,06–0,28 %; в. п. п. — 13,25–25,39 %. Родовище відкрито на поч. 20 ст. Розвідували 1932 і 1952–56, детально дорозвідували 1980–84. У 1962 розпочато експлуатацію відкритим способом Новоселиц. заводом вогнетрив. матеріалів (1981 перетворено на Ватутінський комбінат вогнетривів). Затверджені 1957 запаси вторин. каолінів Н. р. к. за категорією А+В+С₁ складали 20 889 тис. т. У зв’язку зі знач. обсягами видобутку (800–900 тис. т на рік) нині майже вичерпані. Одержану сировину використовували для виготовлення вогнетрив. і фарфоро-фаянс. виробів.